Теги: #Кафедра кримінального процесу #Наукова діяльність #Науковий гурток кафедри кримінального процесу
Кафедра кримінального процесу провела освітньо-практичний захід, присвячений особливостям досудового розслідування щодо особливо вразливих жертв, а також питанням виявлення, запобігання та ефективного реагування на випадки домашнього насильства. До обговорення було залучено представників Служби освітньої безпеки та майбутніх слідчих — курсантів навчально-наукового інституту поліцейської діяльності, для яких проблематика роботи з дітьми в кримінальному провадженні набуває не лише професійного, а й світоглядного значення.
У межах діяльності наукового гуртка імені професора Сергія Стахівського кафедра кримінального процесу традиційно спрямовує увагу на питання, які знаходяться на перетині кримінального процесу, криміналістики, психології та практики правоохоронної діяльності. Саме тому обрана тематика стала предметом зустрічі, орієнтованої не стільки на формальне опанування алгоритмів, скільки на розуміння природи поведінки дитини, яка перебуває в стані тривалого психологічного тиску чи травматичного досвіду.
Лектором була Анна Козлова – доктор філософії в галузі психології, судовий експерт, фахівець у сфері розслідування злочинів за участю дітей, експерт ВГЦ «Волонтер». Обговорили питання розпізнавання найскладнішого для виявлення виду насильства – латентного домашнього насильства, яке протягом тривалого часу може залишатися поза увагою навіть за наявності очевидних поведінкових змін у дитини. Посилену увагу було зосереджено на приховані маркери насильства, синдром відчуження, специфіці зміни поведінки дитини й ті сигнали, які нерідко сприймають дорослі як «складний характер» або «вікові особливості», хоча фактично вони можуть свідчити про системний травматичний вплив.
Відпрацювали алгоритми взаємодії «СОБ – слідчий», у межах якого учасники аналізували етапи первинного контакту з дитиною, порядок передачі інформації та механізми спільного оцінювання ризиків для життя і безпеки дитини. Ефективність реагування в таких категоріях проваджень залежить не лише від процесуальних рішень, а й від того, наскільки швидко різні суб’єкти здатні сформувати спільне бачення ситуації без конкуренції повноважень. Курсанти й офіцери Служби освітньої безпеки послухали доповідь щодо психофізіології дитячих травм, зокрема реакцій на стрес і механізмів психологічного захисту. Акцентовано, що відсутність чіткої хронології в показаннях не можна автоматично розцінювати як ознаку недостовірності інформації, оскільки дитяча пам’ять у стані травматизації функціонує за іншими механізмами, ніж у звичайних умовах. Для майбутніх слідчих це стало важливим професійним орієнтиром у контексті збирання доказів і побудови комунікації з потерпілими дітьми без створення умов для повторної травматизації.
Учасники заходу зауважили, що здатність слідчого правильно інтерпретувати мовчання, уникнення відповіді або емоційну відстороненість дитини інколи має не менше значення, ніж формальне володіння тактикою проведення слідчих дій.
Захід продемонстрував ще одну важливу тенденцію: сучасне розслідування злочинів щодо дітей потребує розуміння психологічної динаміки травми, міжвідомчої координації та здатності працювати з інформацією, яка не завжди єу формі очевидного доказу.
