Національна академія внутрішніх справ

У Національному університеті біоресурсів і природокористування (НУБіП) 6 грудня 2019 року відбувся науковий семінар «Історична постать І.О. Поваженка в становленні та розвитку ветеринарної хірургії України». Захід, безпосереднім ініціатором проведення якого виступила кафедра хірургії і патофізіології імені академіка Івана Омельяновича Поваженка, перш за все, був направлений на виховання молодого покоління і проходив під девізом: «Хто не знає історії, той не має майбутнього».

На семінарі ґрунтовну доповідь щодо історичної постаті академіка І.О. Поваженка зробив доктор історичних наук, професор Національної академії внутрішніх справ Володимир Щербатюк.

Доповідачами, які окреслили основні віхи життя Івана Омеляновича були також, професори і його учні – Микола Цвіліховський, Віктор Сухонос, Анатолій Мазуркевич, Станіслав Рудик. Вони представили доповіді-спогади про великого вчителя і фундатора ветеринарної хірургії.

Іван Омелянович – доктор ветеринарних наук, професор, член-кореспондент і академік Української академії сільськогосподарських наук (УАСН) до останніх своїх днів приділяв увагу науці та підготовці молодих фахівців в Українській сільськогосподарській академії* (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України).

Звернувшись до постаті професора Івана Поваженка, доповідачі запевнили про його надзвичайно великий вклад у ветеринарію. Усі підкреслювали, що результатом багаторічної праці стали численні спеціальні монографічні дослідження, статті, посібники, підручники тощо. Ним заснована Київська школа ветеринарних хірургів. Під керівництвом вченого захищено 25 кандидатських та 5 докторських дисертацій, автори яких стали знаними в науці фахівцями. Було наголошено, що за свою наполегливу працю Іван Омелянович нагороджений багатьма орденами і медалями, а його ім’я носить кафедра хірургії Національного університету біоресурсів і природокористування України, місцева середня школа на батьківщині вченого у містечку Боярка Лисянського району Черкаської області. Директор останньої Микола Демчук люб’язно надав окремі факти з життя родини вченого, зокрема батьків, та з дитячих і юнацьких років майбутнього вченого.

Цікавою виявилася інформація з досліджень Володимира Щербатюка та Сергія Ткаченка про те, що життя майбутнього академіка могло обірватися в розпал репресій 1938 р., частину матеріалів з яких у свій час авторам передав один з останній аспірантів академіка – доцент Василь Міщишин. Зокрема, В. Щербатюк підкреслив, що Івана Омеляновича, тоді викладача Київського ветеринарного інституту, за доносом студента Піддубного звинуватили, що він, як зазначалось в наклепі, «ганьбив Радянську владу, демонструючи на лекціях тварин-калік і ніколи не показував хорошого коня колгоспу чи радгоспу…». Водночас одноголосно усі зауважували, що, перебуваючи на фронті, Поваженко практичну хірургію поєднував із науковою працею. Він наполегливо працював і був відданий своїй роботі, що ще більше додавало професійного досвіду. Тоді ж, в роки війни – 29 червня 1943 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР за вагомі досягнення у галузі ветеринарної хірургії Іван Омелянович Поваженко першим в Україні отримав звання «Заслужений діяч науки Української РСР».

«Після закінчення війни Іван Омелянович, – продовжував Володимир Щербатюк, – працював на педагогічній і науковій ниві й надалі, очолюючи до 1977 р. кафедру хірургії нинішнього Національного університету біоресурсів і природокористування України. Потім був професором-консультантом, працював до останніх днів свого життя. Став автором шести монографій, трьох посібників з окремих питань патології тварин, співавтором багатьох підручників з хірургії. Фахівцям добре відомі такі його видання, як «Хвороби кінцівок тварин» (1987 р.), «Загальна ветеринарна хірургія» (1989 р.), «Спеціальна ветеринарна хірургія» (1991 р.). У 1992 р., вже після трагічної смерті Івана Омельяновича 21 квітня 1991 р., вийшов перший в державі підручник українською мовою «Загальна ветеринарна хірургія», де значна частина матеріалу підготовлена професором І. Поваженком».

На завершення заходу присутні наголосили, що життя навчило Івана Омельяновича виокремлювати добро і зло. Проте він завжди намагався бути справедливим, зберігав чистоту стосунків. Незважаючи на нелегкі життєві випробування, багатолітню наполегливу і виснажливу працю, Іван Поваженко залишався справжнім наставником для молодшого покоління науковців та порадником для колег З добротою і любов’ю впроваджував у життя свою педагогічну майстерність. Однак, його постать та діяльність потребує більш детального і повного дослідження. У з’язку з цим логічною слала пропозиція професора В. Щербатюка в необхідності створення дисертаційної роботи щодо життя і творчої діяльності Івана Поваженка.

В організації проведення семінару взяли участь компанії «Барбус» в особі Сергія Загрудненка та «Heel Vet» в особі Інни Тацюк, а також керівник клініки ветеринарної медицини «Здоров’я тварин» Іван Стойков, який презентував доповідь на тему «Інновації у ветеринарній хірургії».

Учасники семінару відзначили необхідність проведення подібних заходів у майбутньому та їх важливість у вихованні молодого покоління.

Кафедра історії держави та права.
За матеріалами НУБіП
та дослідженнями В. Щербатюка, С. Ткаченка