Національна академія внутрішніх справ

2 жовтня ветеран Національної академії внутрішніх справ Володимир Дмитрович Кухаренко відмітив своє 85-річчя.

Слід зазначити, що за місяць до ювілею Володимир Дмитрович підбив підсумки своєї 45-річної науково-педагогічної діяльності в академії, де пройшов шлях від майора до полковника, від слідчого до професора.

Колеги доречно відзначили чуйність, принциповість і толерантність ювіляра, згадували про його службу в практичних органах внутрішніх справ на посаді слідчого і старшого слідчого.

Доля розпорядилася так, що він п’ять років (1968-1973) пропрацював в Київському торгівельно-економічному інституті, де ректором була професор Тамара Скирда, але ніколи не розривав дружні відносини з випускниками юридичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, які на той час вже також працювали в КВШ (нині – Національна академія внутрішніх справ). Це професори: Анатолій Дубинський, Юрій Александров, Станіслав Трохимов, Василь Лихолоб. Саме постійне спілкування з колегами сприяло тому, що Володимир Дмитрович у серпні 1973 р. прийняв рішення про перехід до «міліцейського» вишу. Він і досі згадує про свою першу зустріч з начальником КВШ генералом Іваном Дегтяровим, яка передувала його зарахуванню до штату КВШ. Делікатний, чуйний, по-справжньому педагогічний підхід до кожного кандидата-викладача справив на Володимира Дмитровича глибоке враження. Він завжди працював старанно з натхненням, бо пам’ятав напутнє слово Івана Леонтійовича: «Не підведи, синок!» всі 45 років викладання в КВШ-НАВС, де пройшов шлях від викладача до професора кафедри.

Володимир Дмитрович бере активну участь в громадській роботі, він обраний першим заступником голови Ради ветеранів, а нещодавно – Почесним головою ветеранської організації НАВС, його триєдине кредо щодо ветеранів – «Пам'ять, увага, допомога». Дотримання цих принципів дозволило Володимиру Дмитровичу заслужено здобути авторитет в НАВС.

Рішенням Вченої ради йому присвоєно звання «Заслужений педагог Національної академії внутрішніх справ», він також має відзнаку «Відмінник освіти України», є Почесним членом Союзу юристів України, Почесним ветераном України та міста-героя Києва.

На наш погляд, заслуговує на увагу його поетична творчість, яку він називає «римуванням». До речі, у серпні 2018р. Володимир Дмитрович видав збірку віршів під назвою «Римованим рядком», а у вересні – «Стежками життя». Збірка віршів починається поезією «Одою матері» ( написана вона ще в березні 1984 р. з нагоди 75-річчя його матері Анастасії Никифорівни), де підкреслює, що мати для кожного із нас – найдорожча людина, і цю пам'ять автор несе у своєму серці крізь все життя.

Не обійшов увагою Володимир Дмитрович і таке жахливе, антилюдське явище як війна. Його «Анафема війні» в історичному аспекті (від ХІІ століття і до сьогодення) розкриває агресивну сутність нашого північного сусіда.

Цілком слушно, що «Анафема війні» була надрукована в журналах «Дивосвіт», «Економіка і право», в газетах «По-українськи», «Україна молода», «Слово гетьманської столиці», в газетах Тернополя, Івано-Франківська та інших.

Тож щиро зичимо Володимиру Дмитровичу – людині шанованого віку так тримати та упевнено крокувати далі стежками життя!

Юрій Кобринський, Олексій Стародуб, Світлана Кутєпова