Національна академія внутрішніх справ

Буття та час. Майже півстоліття разом. Власна трудова біографія та історія Академії. Наукові здобутки, формування наукової школи – зростання нової генерації вчених та викладачів. Лекційні потоки. Сотні облич, помножені на роки. Допитливі погляди молодої аудиторії. Чи слухають? Чи чують? Чи вдалося? Вир думок, спогадів, надій. Як у пісні «My way».

Я, Олег Олександрович Бандура, доктор філософських наук, професор, професор кафедри філософії права та юридичної логіки, маю за що дякувати нашій Академії.

Я прийшов до неї (тоді вона називалася Київською вищою школою МВС СРСР) у 1972 році після закінчення аспірантури на філософському факультеті Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка. Мене призначили на посаду викладача кафедри історії КПРС, марксистсько-ленінської філософії та наукового комунізму (тоді була і така наука).

Мені надзвичайно пощастило, що в той час на кафедрі працювала доцент Віра Геннадіївна Яценко. Вона зустріла мене дуже тепло і стала моїм першим порадником в усіх робочих справах, за що я щиро їй вдячний. На жаль, цієї чудової людини вже немає серед нас.

Поступово наша кафедра розділилася на три. Я залишився з філософами.

У 1975 році я захистив кандидатську дисертацію й одержав звання майора внутрішньої служби (тоді всі атестовані викладачі, які прийшли не з органів міліції, були офіцерами внутрішньої служби). Через чотири роки я став підполковником, а ще через дев’ять років – полковником внутрішньої служби, будучи вже доцентом.

У 2000 році я написав монографію «Єдність цінностей та істини у праві», за яку одержав першу премію в номінації «Юридичні індивідуальні монографічні видання» на ІІІ Всеукраїнському конкурсі на краще юридичне видання 1999/2000 років. У 2003 році захистив дисертацію на науковий ступінь доктора філософських наук зі спеціальності «Філософія права», у 2013 році одержав диплом професора кафедри філософії права та юридичної логіки. У 2010 році я видав другу монографію – «Правознавство у системі наукового знання».

Мені пощастило в тому, що я працюю на унікальній кафедрі: я з ними, вони зі мною. Є тепло ліктя, перевірене часом. Надійне партнерство. Прозорість аргументації, якщо суперечка. У нас ніхто нікого не «підсиджує», не ходить по начальству з проханнями дати кращу посаду, краще навантаження тощо. Пригадую такий випадок. Хтось із колег захворів, його треба було замінити, і це мав зробити чи Олег Іванович Гвоздік, чи я. Ми розв’язали цю проблему за допомогою монети («орел чи решка»). При цьому був присутнім викладач іншої кафедри. Він не міг повірити, що настільки неприємну проблему ми розв’язали в цивілізований спосіб. У них на кафедрі такі проблеми розв’язували інакше.

Я люблю свою роботу. Мені дуже подобається працювати в аудиторії, навчати курсантів, студентів, слухачів логіки та філософії, шукати досконаліші методи викладання. Я люблю заглиблюватись у наукову літературу, розумнішати в такий спосіб, будувати власні міркування, писати статті та монографії. Один мій друг сказав, що найкраща робота – це хобі, яке добре оплачується. Я вдячний нашій Академії, що вона дала мені саме таку роботу.

P.S. Із випадкової розмови з працівником, який поглиблював колодязь:

- «А я навчався в Академії. На все життя запам’ятав Олега Бандуру, екзамен йому здавав. З логіки».

- «Я теж ніколи не забуду цей момент. Стан просвітління. Зустріч з Істиною».

Олег Бандура, доктор філософських наук, професор,
професор кафедри філософії права та юридичної логіки НАВС