Національна академія внутрішніх справ

За майже 100-річну історію життєдіяльності Національної академії внутрішніх справ її постійний та перемінний особовий склад повсякчас залучався до участі в заходах загальнодержавного значення, спрямованих на підтримання громадського порядку, а також на подолання наслідків надзвичайних ситуацій.

Під час виконання вказаних завдань працівники академії виявляли героїзм, професіоналізм, самовідданість справі служіння народу та були прикладом сумлінного ставлення до виконання покладених на них обов’язків.

В останнійперіод існування СРСР у країні загострилися міжнаціональні відносини, наслідком чого стали етнонаціональні конфлікти. За цих умов особовий склад більшості навчальних закладів МВС СРСР було направлено до місць виникнення міжнаціональних сутичок для охорони громадського порядку й захисту мирного населення від протиправних посягань.

Однією з «гарячих» точок став Нагірний Карабах у Вірменії, де 1988 року виникло гостре збройне протистояння між вірменською та азербайджанською частинами населення. Для залагодження карабаської кризи за розпорядженням Міністерства внутрішніх справ СРСР до регіону було направлено особовий склад попередниці НАВС – Київської вищої школи МВС СРСР, який узяв активну участь в охороні громадського порядку.

Безпосередні учасники тих подій донині діляться досвідом зі здобувачами вищої освіти. Серед них такі колишні та діючі представники науково-педагогічного складу, як: О.М. Джужа, О.І. Ємчук, В.С. Заяць, М.І. Карпенко, С.П. Максимов, І.С. Марків, Є.М. Моісеєв, В.М. Олешко, Ю.В. Опалинський, І.П. Россол, О.Д. Тихомиров, В.В. Чурпіта та інші.

Зі слухачами, які перебували в складі зведених загонів у Вірменії, виїжджали проводити заняття представники науково-педагогічного складу О.О. Бандура, В.П. Бакуменко та інші.

Перший зведений загін КВШ у складі 667 осіб (50 – начальницького й вільнонайманого складу та 617 слухачів) перебував на території Вірменії з 18 вересня до 18 грудня 1988 року. Потім його замінив інший загін, який налічував 319 осіб. Він перебував там до 6 березня 1989 року. Таким чином, майже 1000 осіб особового складу КВШ пів року несли нелегку й небезпечну службу в гарячих точках Закавказьких республік СРСР.

Особовий склад першого загону охороняв громадський порядок на території Араратського, Ехегнадзорського, Сісіанського, Кафанського та Мігринського районів, а під час різкого загострення оперативної обстановки на кордоні з Грузинською РСР з 25 листопада до 4 грудня 1988 року підрозділ з 47 осіб було перекинуто до міста Берд Шахмадінського району.

Наказом начальника КВШ командирами зведених загонів було призначено полковника внутрішньої служби П.І. Тищенка (з 19 вересня до 18 грудня) і полковника міліції В.Ф. Бойка (з 18 грудня до 6 березня).

Перший загін було сформовано на базі другого й третього курсів, а другий – першого курсу факультету № 1.

Організація службової діяльності особового складу загонів здійснювалася та координувалася військово-оперативною групою ГУВС МВС СРСР, оперативною групою УНЗ МВС, а після запровадження 24 листопада 1988 року комендантської години – і військовим комендантом особливого району.

19 вересня до Єревана прибув 2-й батальйон першого зведеного загону, який був поділений на чотири самостійних підрозділи. Організаційна структура першого загону мала такий вигляд: перший батальйон (командир – підполковник міліції С.А. Федченко) і штаб загону розташувалися в селі Шіразлу Араратського району; перший підрозділ (командир – підполковник внутрішньої служби В.М. Зайченко) – в Ехегнадзорському районі; другий підрозділ (командир – полковник міліції В.О. Подстєвий) – у Кафанському районі та ще один підрозділ (командир – підполковник міліції І.І. Литвин) – у Мігринському районі. Другий загін постійно перебував у селі Шіразлу Араратського району.

У перші дні особовий склад одержав засоби захисту, а також 150 автоматів АК-74 та 15 пістолетів ПМ. Пізніше, з огляду на ускладнення оперативної обстановки, загону були виділені три БТР. Підрозділи повинні були підтримувати громадський порядок, запобігати виникненню конфліктів і вчиненню злочинів на міжнаціональному ґрунті, забезпечувати комендантський режим. Частина особового складу перебувала в оперативному резерві ГУВС МВС для термінових виїздів до Єревану чи інших регіонів республіки. Усього було здійснено понад 25 таких виїздів.

Несення служби було організовано таким чином: виставляли цілодобові пости біля азербайджанських сіл, патрулювали окремі населені пункти, супроводжували колони з азербайджанськими біженцями, перекривали стратегічно важливі чи небезпечні ділянки доріг, здійснювали виїзди спеціальних груп для припинення сутичок, хуліганських дій, злочинів.

За час перебування у Вірменії особовий склад здійснив 15 011 виходів на службу, тобто на постах загалом було проведено 105 993 години.

Якщо в перші дні патрульні несли службу без вогнепальної зброї, то після різкого загострення обстановки на кожний пост почали видавати індивідуальні засоби захисту та автомати АК-74.

За час дії загонів в екстремальній ситуації було отримано такі результати: вилучено 28 одиниць вогнепальної зброї; за вчинення злочинів затримано 35 осіб; за порушення режиму комендантської години – 590 осіб; запобігли підпалюванню 134 будинків азербайджанців, погашено 73 пожежі; попереджено 40 погромів; затримано 98 осіб за вчинення хуліганства, 59 – за управління транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння і 152 – за управління автотранспортом без документів; здійснювалися охорона й супроводження понад десяти колон з 35 тис. азербайджанських біженців та їхнього майна під час переїзду на територію Нахічеванської АРСР; ліквідовано вісім незаконно встановлених комітетом «Карабах» стаціонарних КПП; припинено 29 випадків конфліктних ситуацій і масових заворушень; надано медичну допомогу 29 громадянам, які потерпіли внаслідок сутичок.

Оперативно-слідча група для розслідування кримінальних справ налічувала десять найпідготовленіших слухачів.

Здебільшого члени загонів виявляли необхідну витримку, поводилися мужньо, на провокації не піддавалися, хоча часто ставали об’єктом нападів (зокрема з вогнепальною зброєю) та образ. Дії особового складу отримали високу оцінку МВС СРСР, МВС Вірменії, місцевих органів влади. Особливо відзначився особовий склад Кафанського та Мігринського підрозділів (командири В.О. Подстєвой та І.І. Литвин).

За можливості у вільний від служби час зі слухачами проводили заняття зі спеціальної та фізичної підготовки, а також заняття, передбачені навчальним планом КВШ. Так, наприклад, у першому загоні провели 350 годин занять.

За окремим планом організували заняття з групою спеціального призначення, що налічувала 25 осіб, командиром якої був капітан внутрішньої служби В. А. Фоя. Завдяки умілим діям цієї групи в критичних ситуаціях успішно виконували завдання, покладені на весь загін.

Підполковник міліції В. Г. Лукашевич розробив методичну вказівку «Проблеми організації навчального процесу в особливих умовах», відповідно до якої відбувалися заняття. Проводили їх викладачі С. А. Бублик, А. П. Гаврилішин, С. Г. Дрига, С. Г. Лаптєв, Є. М. Моісеєв, Ф. С. Юрчук та інші. Чимало зусиль до організації навчання та проведення виховної роботи доклав начальник курсу полковник міліції В. І. Пляшечук.

Підрозділи першого загону допомагали також колгоспам і радгоспам збирати врожай, оскільки не вистачало робочих рук через від’їзд азербайджанського населення з території республіки.

Організація харчування здійснювалась через підприємства районних об’єднань громадського харчування із фондів, які виділялися оперативною групою МВС СРСР. Середньодобова вартість такого харчування становила 2 крб. 20 коп. Труднощі в організації харчування були зумовлені незадовільним санітарним станом приміщень і проблемами з транспортом.

Постійний контроль за станом здоров’я членів загону здійснював підполковник внутрішньої служби начальник медичної частини КВШ В. С. Кальницький. Йому допомагали санінструктори з-поміж слухачів, які мали середню медичну освіту.

Керівний склад і слухачі Київської вищої школи надавали необхідну допомогу місцевим жителям. У газеті «Совет Ерминистаны» від 29 жовтня 1988 року було надруковано листа Махмуда Гусифова, у якому він палко дякував лікарю підполковнику Володимиру Сигізмундовичу Кальницькому, котрий надав медичну допомогу його сину, урятувавши життя.

Дії особового складу КВШ у Вірменії високо оцінили Верховна Рада СРСР (двох бійців загону було нагороджено орденом «За особисту мужність»), МВС СРСР і місцеві органи влади Вірменії, про що свідчать лист-подяка політвідділу МВС, грамоти виконкомів Сісіанського, Ехегнадзорського, Кафанського, Араратського та Мігринського районів. Значну частину особового складу було заохочено наказом тогочасного начальника КВШ МВС СРСР генерал-майора внутрішньої служби В. М. Снєжинського.

Музей МВС України