Національна академія внутрішніх справ

26 листопада в Музеї МВС відбулося відкриття художньої виставки Оксани Хаверко, присвяченої пам’яті співробітника Національної академії внутрішніх справ, Героя українсько-російської війни Андрія Бахтова.

Мистецькі роботи Оксани Хаверко формують символічний простір вшанування пам’яті, у якому поєднано біль утрати та гордість за Андрія Бахтова, силу його духу, мужність і світло характеру. Ректор НАВС Руслан Сербин зауважив, що цей день має особливе значення для академічної спільноти, адже відкривається виставка не просто художниці, а вдови загиблого колеги. Він зазначив, що Андрій Бахтов поклав своє життя на вівтар свободи, а його служіння стало прикладом справжньої честі, гідності та любові до Батьківщини. "Виставка робіт Оксани Хаверко — це шана Андрію Бахтову, патріоту й Герою, члену академічної родини, чиї звитяга, професіоналізм і людяність назавжди залишаться в нашій пам’яті". Ректор наголосив, що пам’ять про Героя — це передусім виховання нового покоління його прикладом з усвідомленням ціни, яку платить український народ за свободу. «Сьогоднішня подія об’єднує нас, додає наснаги й нагадує про незламність українського духу. Сподіваюся, що перегляд робіт пані Оксани дасть змогу кожному доторкнутися до душі нашого колеги — Андрія Бахтова. Бо ці роботи — про життя, про любов, про пам’ять», — зазначив Руслан Сербин.

Участь у події взяли рідні, друзі та побратими загиблого воїна. У межах заходу відбувся показ документальної стрічки «На щиті. Андрій Бахтов», створеної Олександрою Семенюк. З промовами виступили представники наукової спільноти НАВС і побратими героя.

Завершальним акцентом став виступ авторки робіт: «В Андрія була улюблена фраза: “Умію, просто ще ніколи не пробував”. І я — живий приклад того, як людина, яка навіть не знала про свій талант, одного дня наважилася спробувати. За рік навчання я зрозуміла, що теж можу творити. Головне - мати відвагу почати. Це вже моя друга виставка, і я вірю, що Андрій пишався б моїми здобутками. Він, безумовно, пишається й нашими синами, які підтримували мене в перших кроках. Ця підтримка для мене неоціненна.

Перша серія картин була створена до ювілею Андрія Григоровича. Завдяки друзям їх було продано, а зібрані кошти передано до військової частини, у якій служив мій чоловік. Я щиро вдячна за можливість сьогодні зібрати друзів, зберегти пам’ять про дорогу людину й дуже сподіваюся, що наша зустріч — не остання».