Національна академія внутрішніх справ

Науковий коментар окремих положень Закону України № 1689-VII від 7 жовтня 2014 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини».

Зазначений Закон України вносить відповідні зміни до чинного Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, які стосуються видозмінення підстав призначення покарання у вигляді конфіскації майна, а також запровадження нового процесуального інституту спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Безсумнівно, досить масштабними та значимими видаються зміни до кримінального процесуального закону, однак не менш важливими є зміни до норм матеріального кримінального права, які стосуються підстав призначення покарання у вигляді конфіскації майна, а також запровадження спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за погрозу терористичного акту.

Так, аналізуючи положення вказаного Закону України, слід зазначити, що зміни, які вносяться до Кримінального кодексу (далі – КК) України стосуються наступного:

1) загальних підстав призначення кримінального покарання у вигляді конфіскації майна;

2) передбачення в санкціях статей 109, 110, 111–114, 258–2584, 260, 261 КК України додаткового факультативного покарання у вигляді конфіскації майна;

3) запровадження спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за погрозу вчинення терористичного акту.

Зміна загальних підстав призначення покарання у вигляді конфіскації майна стосується безпосередньо положень ч. 2 ст. 59 «Конфіскація майна» КК України і полягає в суттєвому розширенні переліку злочинів, за вчинення яких може застосовуватися таке покарання.

Зокрема, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини», ч. 2 ст. 59 КК України визначала, що покарання у вигляді конфіскації майна може призначатися виключно за вчинення тяжких або особливо тяжких корисливих злочинів. При цьому, як свідчила судова практика, для призначення покарання у вигляді конфіскації майна, обов’язковою була наявність як критерію тяжкості вчиненого злочину, так і корисливого мотиву.

Іншими словами, покарання у вигляді конфіскації майна призначалося тільки у випадках, передбачених санкцією статті Особливої частини КК України, та лише за вчинення корисливих тяжких або особливо тяжких злочинів. Це, фактично, означало, що одне тільки передбачення конфіскації майна як додаткового виду покарання (навіть як додаткового обов’язкового виду покарання) у санкції кримінально-правової норми, було не достатньою підставою для його реального призначення. Тому, невід’ємним фактором була також тяжкість вчиненого злочину та його корисливий мотив.

Утім, із прийняттям вказаних змін до КК України у жовтні 2014 року, наявність критеріїв тяжкості та корисливості стає не обов’язковим для злочинів проти основ національної безпеки України та злочинів проти громадської безпеки. Отже, єдиною необхідною підставою для призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна за вчинення цих злочинів є передбачення такого покарання у санкції відповідної кримінально-правової норми.

Разом із цим, законом, що нами аналізується, вносяться зміни і до санкцій статей 109, 110, 111–114, 258–2584, 260, 261 КК України, які доповнюються додатковим факультативним покаранням у вигляді конфіскації майна.

Отже, бачимо, що законодавець не просто видозмінив загальні підстави застосування покарання у вигляді конфіскації майна, але й вніс кореспондуючі зміни до санкцій статей Особливої частини КК України.

Усе це вказує на законодавче закріплення можливості призначення покарання у вигляді конфіскації майна, за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України або злочинів проти громадської безпеки, незалежно від тяжкості цих злочинів та незалежно від їх корисливого або не корисливого характеру.

Що ж стосується підстав призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна за вчинення інших злочинів, то вони не зазнали змін, а отже як і раніше включають не тільки передбачення цього покарання в санкції статті Особливої частини КК України, але й критерії тяжкості вчиненого злочину та його корисливий характер.

Однак, прийнявши Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини», законодавець не лише посилив кримінальну відповідальність за окремі злочини, передбачивши можливість призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, але, одночасно з цим, встановив заохочувальну норму (ч. 6 ст. 258 КК України). Остання, зокрема, стосується спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності за погрозу вчинення терористичного акту.

У цьому контексті слід звернути увагу на характер, підстави та умови такого виду звільнення.

Як випливає із змісту ч. 6 ст. 258 КК України, нововведений спеціальний вид звільнення є обов’язковим, а отже особа, яка погрожувала вчиненням терористичного акту та виконала всі умови, описані у цій нормі, підлягає обов’язковому звільненню від кримінальної відповідальності.

При цьому зазначимо, що вказаний спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності стосується тільки особи, яка вчинила діяння, передбачене ч. 1 ст. 258 КК України, у частині погрози здійснення терористичного акту. Це означає, що від кримінальної відповідальності може бути звільнена тільки особа, яка вчинила погрозу здійснення терористичного акту і така погроза не містить кваліфікуючих або особливо кваліфікуючих ознак, передбачених у ч. 2 чи ч. 3 ст. 258 КК України.

Така погроза:

1) має бути вчинена особою, яка раніше не вчиняла діянь, передбачених ст. 258 КК України;

2) має бути вчинена особою, яка, окрім погрози не вчинює інших діянь, передбачених ч. 1 ст. 258 КК України;

3) має бути вчинена без попередньої змови групи осіб;

4) не повинна призвести до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків;

5) не повинна призвести до загибелі людини.

Водночас, умовами спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності є такі:

1) особа добровільно повідомила про цей злочин правоохоронний орган, до повідомлення їй про підозру;

2) сприяла його припиненню і розкриттю;

3) таким повідомленням та сприянням, а також вжитим заходам, вдалося відвернути небезпеку для життя чи здоров’я людини, заподіяння значної майнової шкоди, настання інших тяжких наслідків;

4) у діях особи відсутній інший склад злочину.

Очевидно, що всі ці умови є обов’язковими, а тому невиконання хоча б однієї із них автоматично виключає можливість застосування такого спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності.

Що ж стосується змін, внесених до кримінального процесуального законодавства, то найбільш значимими серед них є доповнення чинного Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) України главою 241 «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень».

Такі доповнення, зокрема, встановлюють процесуальну можливість проведення спеціального досудового розслідування стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, якщо він перебуває поза межами України. При цьому законодавець, визначає, що спеціальне досудове розслідування може здійснюватися не щодо всіх злочинів (кримінальних правопорушень), а тільки щодо тих, відповідальність за які передбачена статтями 109, 110, 1102, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, частинами другою – п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 258, 2581, 2582, 2583, 2584, 2585, 348, 364, 3641, 365, 3652, 368, 3682, 3683, 3684, 369, 3692, 370, 379, 400, 436, 4361, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 КК України.

Як бачимо, спеціальне досудове розслідування може здійснюватися за злочини проти основ національної безпеки України, злочини проти громадської безпеки, злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг, злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, злочини, пов’язані із посяганням на життя працівника правоохоронного органу, судді, народного засідателя, присяжного, захисника чи представника особи, їх близьких родичів, легалізацію (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

Крім цього, законодавець не просто встановлює процесуальну можливість здійснення спеціального досудового розслідування, але й передбачає окремі особливі процедури (окремий особливий порядок) здійснення такого досудового розслідування.

Загалом ухвалення Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини»:

– по-перше, має забезпечити принцип невідворотності покарання у випадках, коли підозрюваний (обвинувачений), перебуваючи поза межами України, переховується від органів слідства та суду, ухиляючись від кримінальної відповідальності;

– по-друге, сприятиме підвищенню ефективності розслідування окремих злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки й злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг, а також забезпеченню конфіскації майна за їх вчинення.

Кафедра кримінального права
Національної академії внутрішніх справ