Національна академія внутрішніх справ

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою…

Т. Шевченко

Періоди створення та становлення нашого закладу вищої освіти тісно пов’язані з етапами розвитку української держави.

На цьому сторічному шляху відбувалися такі вагомі події, як: Друга світова війна, Революція на граніті, розпад тоталітарної держави СРСР, проголошення незалежності України, Помаранчева революція, Революція гідності.

На жаль, траплялися й неочікувані трагедії. Одна з них – аварія на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року.

У всіх знакових подіях та інших громадських, державних і спортивних заходах завжди брали участь працівники органів внутрішніх справ і, звісно, співробітники, слухачі й курсанти КВШ МВС СРСР, Української академії внутрішніх справ, Національної академії внутрішніх справ України, Київського національного університету внутрішніх справ (нині – Національна академія внутрішніх справ).

Щодалі відходять трагічні події «катастрофи ХХ століття», усе менше залишається серед нас безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які на власні очі бачили, що відбувалося на 4-му енергоблоці ЧАЕС та в м. Прип’ять відразу ж після вибуху.

У ліквідації наслідків цієї техногенної, екологічної та гуманітарної катастрофи брали участь майже 33 тисячі працівників органів внутрішніх справ, пожежників, військовослужбовців внутрішніх військ, медичних працівників та інших службовців МВС України.

Освітній процес у Київській вищій школі МВС СРСР, Навчальному центрі УВС Київського міськвиконкому й у Київському філіалі Всесоюзного інституту підвищення кваліфікації працівників МВС СРСР був тісно пов’язаний з практичною діяльністю. Слухачі спільно з викладачами планово несли службу з охорони правопорядку на всіх політичних і громадських заходах у м. Києві, під час проведення Ігор доброї волі в Москві, а з початком перебудови вже з’явилася й позапланова практика (з 1 вересня 1988 року до 6 березня 1989 року) – участь у миротворчій місії під час Карабаського конфлікту, у ліквідації наслідків землетрусу в м. Спітаку.

Лекції, семінарські й практичні заняття, періодичні планові навчання та збори по тривозі мали на меті підготувати слухачів і викладачів до участі в подібних заходах, проте в жодному підручнику не було змодельовано дії всіх спеціальних служб, зокрема міліції, на випадок найбільшої у світі техногенної катастрофи, яка сталася на Чорнобильській АЕС. Це було неймовірне випробування для вогнеборців-пожежників, фахівців-атомників, будівельників, шахтарів, правоохоронців і спеціалістів інших професій.

Зустріч ветеранів і працівників академії – учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 26 квітня 2016 року

Сьогодні ми вже знаємо, до яких невиправних наслідків призвела катастрофа на ЧАЕС, а тоді, у перші дні після аварії, керівники держави докладали неабияких зусиль, аби не була розголошена інформація щодо цієї трагедії, засекречували матеріали, щоб не «спричинити паніки». Не усвідомлюючи загрози, але виконуючи наказ, у ніч з 26 на 27 квітня 1986 року ми виїхали на службу до місця екстремальної ситуації. Сизувато-червоний стовп на фоні чорного неба – перше, що побачили над станцією. Диму не відчувалось. Пожежники свою роботу вже майже зробили, але в побаченій «красі» приховувалась якась небезпека. Це потім, коли було рекомендовано використовувати протигази, стало відомо про можливий високий вміст радіації.

Саме тоді з’явилося відчуття невідомості й безпорадності. Однак кожен усвідомлював відповідальність за виконання покладеної на нас місії – ліквідацію наслідків техногенного лиха.

Час – найприскіпливіший суддя. І що більше накопичено спостережень і документів, пов’язаних з наслідками катастрофи ХХ століття, то частіше спадають на думку згадані рядки Великого Кобзаря. Бо всі слухачі й викладачі наших трьох навчальних підрозділів дійсно не лукавили, а чесно, сміливо, гідно виконували покладені на них обов’язки.

Оперативне розв’язання питань у зоні лиха. Праворуч – керівник оперативного штабу МВС УРСР з ліквідації наслідків Чорнобильської трагедії В. В. Дурдинець

У рік 100-річчя нашого навчального закладу виповнюється 35 років від дня Чорнобильської трагедії. За рішенням МВС УРСР, 26 квітня 1986 року одними з перших були підняті по тривозі та направлені на ліквідацію наслідків аварії особовий склад вищої школи МВС СРСР, Навчального центру УВС Київського міськвиконкому, а 28 квітня 1986 року – Київський філіал інституту підвищення кваліфікації керівних працівників МВС СРСР (у подальшому всі ці навчальні заклади ввійшли до складу Національної академії внутрішніх справ).

На той час у Київській вищій школі на денній формі навчання перебувало понад 900 офіцерів-слухачів майже з усіх колишніх республік Радянського Союзу. Керівництво КВШ прийняло рішення підняти по тривозі та відправити у відрядження слухачів 1–2 курсів (3-й курс залишено для підготовки до державної атестації, яка мала відбутися в липні).

Після першої години ночі 27 квітня зведений загін Київської школи в кількості 303 офіцерів (293 слухачі та 10 співробітників) прибув на місце першої дислокації за 10 км до м. Прип’ять. Його керівник – заступник начальника КВШ полковник внутрішньої служби Тищенко П. І. доповів у штаб керівництва МВС УРСР про прибуття й готовність особового складу до несення служби. На місці провели службову нараду, на якій було створено оперативний штаб зведеного загону й оголошено про прийняте рішення особовому складу.

Заступником керівника оперативного штабу було призначено начальника кафедри військово-службової та фізичної підготовки полковника внутрішньої служби Білоуська В. С. До складу штабу також увійшли: начальник 1-го курсу полковник міліції Середа В. Г., начальник медичної частини школи підполковник внутрішньої служби Кальницький В. С., начальник 2-го курсу майор міліції Федченко С. А., старший інспектор відділу мобілізаційної роботи та цивільної оборони майор міліції Рудь В. Г., заступник секретаря парткому школи капітан внутрішньої служби Свистунов В. В., заступник начальника 2-го курсу капітан міліції Заяць В. С., старший інструктор політвідділу школи капітан внутрішньої служби Поповічев М. О. та міліціонер комендантського відділу школи старшина міліції Уманець М. П.

Приблизно о 7-й годині ранку Тищенко П. І. отримав наказ від заступника Міністра внутрішніх справ УРСР генерал-майора міліції Вошкіна Ю. А. про передислокацію особового складу КВШ в м. Чорнобиль.

Архівні матеріали щодо участі працівників і слухачів КВШ у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 26–29 квітня 1986 року

О 8-й годині 27 квітня начальник Управління охорони громадського порядку МВС УРСР генерал-майор міліції Войцехівський О. В. перед особовим складом зведеного загону школи поставив завдання приступити до несення служби в м. Прип’ять.

Спочатку вони евакуювали населення міста, а з 18-ї години 27 квітня почали нести службу з охорони правопорядку. Кожні чотири години відбувалася заміна патрульних. Крім того, 35 осіб загону постійно перебували в резерві штабу керівництва МВС УРСР у приміщенні Прип’ятського МВВС. Організацію та контроль за несенням служби цілодобово здійснював штаб загону з-поміж осіб постійного складу КВШ.

Члени оперативного штабу цілодобово спілкувалися з командирами навчальних груп і слухачами спільно несли службу на тих самих постах. Надійною підтримкою в такому чесному, щирому, доброму спілкуванні були командири, партгрупорги й комсорги навчальних груп.

До зведеного загону КВШ приєдналося 25 викладачів і 192 слухачі Навчального центру УВС Київського міськвиконкому.

Керівником зведеного загону Навчального центру УВС Київського міськвиконкому та полку патрульно-постової служби УВС Київського міськвиконкому був начальник навчального центру генерал-майор міліції Михайлюк М. Т. Заступниками були призначені майор міліції Степаненко М. Л., капітан міліції Караченко А. К. та старший лейтенант міліції Чернєй В. В. До керівного складу також входили: замполіт курсу капітан внутрішньої служби Калашник П. С., старший лейтенант міліції замполіт курсу Шиховцев В. Ю., викладач майор міліції Добаш Л. П., викладач майор міліції Стаховський Л. В., старший викладач майор міліції Філінюк В. О., викладач капітан міліції Авілов В. Г., викладач капітан міліції Бурдик В. В., викладач старший лейтенант міліції Воловиченко В. В., викладач старший лейтенант міліції Гнутов Є. І., викладач старший лейтенант міліції Ємець О. І., викладач капітан міліції Мед О. І., викладач капітан міліції Рехта В. І., викладач капітан міліції Хижний О. Д., викладач капітан міліції Шевченко Б. О., викладач капітан міліції Орел П. О., заступник начальника центру майор міліції Супрун А. М., водій старшина міліції Метелиця П.І., помічник начальника навчального центру капітан внутрішньої служби Кобець М. С., водій старшина міліції Козачок В. О., водій Марков С. А.

Справа № 22, у якій зібрано унікальні документальні свідчення прикладів мужності особового складу навчального центру УВС Київського міськвиконкому, виявлені працівниками міліції під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Цю справу зберіг для нащадків ректор академії генерал поліції другого рангу В. В. Чернєй – безпосередній учасник тих подій

Для несення служби було створено чотири загони зі слухачів навчального центру, 10 дільничних та 20 міліціонерів полку ППС. Їх очолили старші лейтенанти міліції Шиловець В. Ю., Ємець О. І., Чернєй В. В. та капітан міліції Орел П. А.

Особовий склад загону також спочатку брав участь у забезпеченні евакуації населення м. Прип’ять, а потім ніс службу з охорони правопорядку в місті, захисту державних установ, житлових будинків, промислових об’єктів від мародерства, крадіжок і пограбувань.

Слухачі та постійний склад КВШ і Навчального центру сумлінно виконували службові обов’язки на конкретних ділянках, постах, виявляючи високу відповідальність, організованість і пильність. Так, наприклад, керівництво штабу МВС надало команду щодо термінового захисту нафтобази у м. Прип’ять, у районі якої був надзвичайно високий рівень радіації, від незаконного розкрадання палива. На охорону цього об’єкта відправляли лише добровольців. Ніхто зі слухачів не дорікав, не скаржився, не обурювався, навіть не спробував покинути маршрут патрулювання. Постійний склад був прикладом мужності й витримки для перемінного складу.

Відрядження особового складу зведених загонів КВШ і навчального центру в Чорнобильську зону тривало з 26 до 29 квітня 1986 року.

Згідно з розпорядженням начальника КВШ генерал-майора внутрішньої служби Снєжинського В. М., було створено дезактиваційну комісію, керівником якої призначили заступника начальника КВШ підполковника міліції Шакуна В.І., який уміло організував комплекс дій з перевірки кількості отриманої радіації, стану здоров’я кожного. За результатами проходження такої «обробки» чимало слухачів того самого дня було відправлено до лікарень на обстеження й лікування.

Забрудненість верхнього одягу ліквідаторів становила 35–50 МР, а шкіряного покриву – 10–15 МР. Тому разом з одягом ліквідаторів було захоронено легковий автомобіль КВШ, який використовували в забрудненій зоні.

Завдання, поставлене керівництвом МВС УРСР, особовий склад виконав гідно. Багато слухачів та офіцерів з осіб постійного складу за результатами відрядження були нагороджені державними орденами, медалями, відзнаками МВС УРСР, СРСР і громадських організацій.

Варто зауважити, що після чергового звернення МВС УРСР до особового складу про необхідність подальшого несення служби в Чорнобильській зоні 160 слухачів 2-го курсу вкотре подали рапорти про готовність виконання службових обов’язків у м. Прип’ять. А в травні 1986 року ліквідатори першими добровільно перерахували кошти до фонду «Чорнобиль».

Нині в різних підрозділах Національної академії внутрішніх справ працюють 34 ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Сумлінно виконуючи службові обов’язки, вони є прикладом мужності й відданості українському народові.

Покладання квітів учасниками ліквідації аварії на ЧАЕС до пам’ятника працівникам правоохоронних органів, які загинули при виконанні службових обов’язків (1999 рік)

Серед них – Чернєй В. В., Симон Ю. С., Ніколаюк С. І., Александренко О. В., Бойченко С. Б., Гончар В. К., Грищенко О. І., Єрмоленко В. П., Заяць В. С., Зварич В. М., Зінченко Г. П., Івашкевич Ф. Н., Іващук Л. І., Казміренко Л. І., Кашніков Ю. Л., Кирилюк А. В., Коваленко А. І., Коваль В. Д., Лисенко С. В., Мякота В. І., Науменко В. В., Несен О. О., Никипорець С. М., Никоненко М. Я., Пасічник В. І., Приполов І. І., Прокопенко В. Б., Симчук А. С., Сінько В. О., Сконич Л. А., Таборов Л. І., Терещенко В. В., Філатов В. Г., Чиж П. І.

Ще 56 співробітників академії мають статус потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС. Також 196 ліквідаторів, колишніх працівників НАВС, перебувають на пенсії. Усі вони – члени створеної в академії 29 березня 1993 року асоціації «Чорнобиль», яку очолює Володимир Заяць.

Нагорода МВС України «20 років Чорнобильської катастрофи»

Від «спілкування з радіацією» багато наших «чорнобильців-побратимів» передчасно пішли із життя:

1. Артамонов Віталій
2. Артемов Віктор
3. Базалей Володимир
4. Балабан Володимир
5. Білоусько Василь
6. Білоног Петро
7. Бобровський Анатолій
8. Бовсуновська Світлана
9. Бойчас Василь
10. Вакко Ілля
11. Войцехівський Станіслав
12. Гончар Михайло
13. Дзюбенко Микола
14. Євтушенко Леонід
15. Ємець Олександр
16. Єськов Анатолій
17. Захаров Віталій
18. Здрилько Микола
19. Калашник Петро
20. Кобець Микола
21. Ковтун Олександр
22. Козій Микола
23. Кондратьєв Ярослав
24. Коробка Микола
25. Корченко Володимир
26. Кудінов Віктор
27. Кушнір Олександр
28. Лисюченко Володимир
29. Майборода Михайло
30. Мельников Микола
31. Михайлюк Микола
32. Мінченко Анатолій
33. Мовчан Анатолій
34. Немченко Микола
35. Олексійчук Василь
36. Орел Петро
37. Орленко Володимир
38. Поповічев Микола
39. Радзівон Микола
40. Рева Микола
41. Сазонов Ігор
42. Свистунов Віктор
43. Соколовський Євген
44. Степаков Павло
45. Суворін Костянтин
46. Супрун Анатолій
47. Тимофійчук Василь
48. Тищенко Петро
49. Тодоренко Микола
50. Філіннок Володимир
51. Хижний Олександр
52. Чумак Микола
53. Шило Ігор.

Вічна пам’ять тим, хто відійшов у вічність!

Рада асоціації «Чорнобиль» НАВС постійно координує свою роботу з ректоратом й Українською асоціацією «Чорнобиль» органів та військ МВС. Крім заходів щодо правового та соціального захисту ліквідаторів, вона спрямовує зусилля чорнобильців на проведення патріотичного й професійного виховання молодих правоохоронців.

Покладання квітів до Меморіального комплексу пам’яті жертв Чорнобильської трагедії (26 квітня 2016 року)

Усі чорнобильці беруть активну участь у громадському житті колективу, постійно спілкуються зі співробітниками, виступають у навчальних групах та на курсах перед курсантами, студентами й ліцеїстами. Основною метою цього спілкування є бажання зберегти в сучасного покоління пам’ять про Чорнобильську трагедію, щоб подібне більше ніколи не повторилося.

Книга спогадів ветеранів академії – учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, підготовлена радою Асоціації «Чорнобиль»

До 30-ї річниці Чорнобильської катастрофи в академії було проведено міжвузівську науково-практичну конференцію «Чорнобиль: катастрофа та уроки на майбутнє» та презентовано книгу спогадів «Чорнобиль: іспит на мужність».

Володимир ЗАЯЦЬ