Національна академія внутрішніх справ

Чорнобильський дзвін – печаль і журба
За тими б’є він, кого вже нема…
Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає,
Годинник життя безупинно іде…
Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає.

Аварія на Чорнобильській АЕС – найбільша техногенна катастрофа за всю історію ядерної енергетики, вже 30 років своїм відлунням пронизує не тільки вітчизняну й світову історію, але й життя та долі незліченної кількості людей. Для багатьох, серед яких були пожежні, військовослужбовці, правоохоронці, робітники станції та вчені-ядерники, вона стала випробуванням на мужність, професіоналізм, моральну зрілість. Всі вони чесно й сумлінно виконали свій службовий обов’язок, ціною власного здоров’я та життя убезпечили людство від значно масштабнішої катастрофи. Їх подвиг назавжди записаний у літопис людської мужності, навічно закарбований у пам’яті українського народу.

Чорнобильська трагедія увійшла в усі хроніки людства, є незагойною раною для багатьох майбутніх поколінь. Не випадково поточний рік оголошений в Україні Роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пам'яті жертв Чорнобильської катастрофи.

У переддень 30-ї річниці аварії на ЧАЕС ліцеїсти та працівники юридичного ліцею імені Ярослава Кондратьєва вшанували пам'ять жертв Чорнобильської катастрофи. Цього дня було організовано перегляд фільму «Чорнобиль – наш довічний біль» та зустріч із учасником-ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - директором ліцею Василем Андрійовичем Кобком.

26 квітня у ліцеї відбувся мітинг-реквієм під гаслом «Гірчить Чорнобиль крізь віки, гірчить…», підготовлений викладачами Довгань Ю.В. та Федоренко Л.С. Під час заходу присутні ознайомились із хронологією подій доленосного квітня 1986 року, поклали квіти до портретів пожежних, які першими прибули на місце аварії: Володимиру Правику, Віктору Кібенку, Леоніду Телятнікову, Василю Ігнатенку, Миколі Ващуку, Миколі Титенку, Володимиру Тишурі, хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх, хто віддав своє життя у боротьбі з «мирним атомом».

У заключному слові цього хвилюючого заходу Василь Кобко, для якого Чорнобильська трагедія назавжди залишиться частиною власного життя, закликав усіх пам’ятати про ці жахливі події, замислитись про ціну, якою ліквідатори врятували людство і запропонував створити в ліцеї куточок пам’яті пожежним, які віддали своє життя за наше майбутнє і майбутнє прийдешніх поколінь.

Вікторія Білоус