Національна академія внутрішніх справ

У травні 2005 року Україна приєдналася до Болонського процесу, що зумовило перебудову системи навчальних закладів вищої освіти, зокрема й відомчих. У зв’язку із цим Кабінет Міністрів України постановою № 880 від 8 вересня 2005 року реорганізував академію в університетський заклад освіти та надав йому найменування Київський національний університет внутрішніх справ.

Указом Президента України «Про збереження статусу національних за деякими вищими навчальними закладами» від 15 вересня 2005 року № 1278 новоствореному університету внутрішніх справ підтверджено статус національного.

Як правонаступник Національної академії внутрішніх справ України Київський національний університет внутрішніх справ став державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації, підпорядкованим Міністерству внутрішніх справ України.

Основні напрями діяльності університету було визначено Статутом КНУВС, затвердженим наказом МВС України від 6 червня 2006 року № 116.

В університеті діяли принципи академічної автономії та самоврядування; розмежування прав, повноважень і відповідальності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, керівництва університету й підрозділів, які належать до його складу; поєднання колегіальних та єдиноначальних засад.

3 листопада 2005 року було проведено вибори ректора, під час яких колектив навчального закладу обрав на цю посаду кандидата юридичних наук, професора генерал-майора міліції (з грудня 2006 року – генерал-лейтенант міліції) Євгена Миколайовича Моісеєва.

Відповідальна роль в організації управління багатогранною діяльністю навчального закладу належала проректорам університету, що забезпечували належне функціонування структурних підрозділів за напрямами роботи. На кожного з проректорів було покладено відповідальність за організаційне забезпечення певного напряму діяльності навчального закладу й роботу визначеного кола структурних підрозділів.

Станом на 2006 рік за основний напрям освітньої діяльності університету – навчально-методичну роботу – відповідав перший проректор з навчальної та методичної роботи, кандидат юридичних наук, професор генерал-майор міліції у відставці В. Д. Сущенко. Він керував роботою навчально-методичного центру, центру післядипломної освіти, кафедр, магістратури, бібліотек, відділу впровадження освітніх технологій та інформаційного забезпечення діяльності ВНЗ МВС України.

Управління науковою діяльністю університету було покладено на проректора з наукової роботи, доктора юридичних наук, професора полковника міліції О. М. Джужу. У його віданні знаходилися відділ організації наукової роботи; ад’юнктура та докторантура; центр розроблення та використання технічних засобів; наукові лабораторії навчально-наукових інститутів, центрів, факультетів; факультет підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків; видавництво.

Такими важливими напрямами діяльності, як кадрове супроводження роботи з постійним і перемінним складом навчального закладу, виховна, соціальна робота, організація дозвілля, опікувався проректор по роботі з персоналом, кандидат юридичних наук, доцент полковник міліції В. Я. Горбачевський (нині – генерал-майор міліції у відставці, доктор юридичних наук, професор). Йому підпорядковувалися відділ роботи з персоналом; центр практичної психології; навчально-науковий інститут підготовки кадрів кримінальної міліції; юридичний ліцей; центр організації виховної, соціальної роботи та дозвілля; оркестр; спортивна команда.

Організацію несення служби особовим складом навчального закладу, контроль за станом внутрішнього порядку й службової дисципліни та виконанням вимог статутів, забезпечення збереження зброї та спеціального спорядження тощо було покладено на проректора по службі, кандидата юридичних наук, доцента полковника міліції В. В. Сокуренка (нині – генерал поліції третього рангу, доктор юридичних наук, професор). Він спрямовував роботу відділів організації служби, документального забезпечення та режиму, центру спеціальної та фізичної підготовки, спеціального миротворчого центру, служби пожежної профілактики, відділення зв’язку.

Управління економіко-господарським напрямом діяльності університету здійснював проректор з економічних питань та ресурсного забезпечення, кандидат юридичних наук, доцент генерал-майор міліції В. В. Чернєй (нині – ректор НАВС, генерал поліції другого рангу, доктор юридичних наук, професор). Він відав комплексом ресурсного забезпечення, відділом капітального будівництва, медичним відділом, автогосподарством, групою охорони праці, обслуговуючим персоналом.

Вихід України на міжнародну арену, встановлення міждержавних зв’язків, зокрема у правоохоронній сфері, зумовили співробітництво органів внутрішніх справ нашої держави з органами охорони порядку та громадської безпеки інших країн. Це дало змогу й працівникам вищих навчальних закладів МВС України встановити ділові партнерські стосунки з колегами з інших країн, ознайомитися з іноземним досвідом організації навчання, сучасними вимогами щодо організації підготовки кадрів правоохоронців, науковими досягненнями в дослідженні проблем боротьби зі злочинністю та організації діяльності органів охорони правопорядку. КНУВС зміцнював міжнародне співробітництво в галузі освітньої діяльності, і цю роботу спрямовував проректор з міжнародних зв’язків, доктор юридичних наук, професор полковник міліції В. С. Кузьмічов.

За напрям діяльності з підготовки кадрів для правоохоронних органів без відриву від виконання службових обов’язків відповідав проректор із заочного та дистанційного навчання, кандидат філософських наук, доцент полковник міліції Л. В. Кравченко. Він відав навчально-науковим інститутом заочного та дистанційного навчання, юридичним факультетом і факультетом права та підприємництва.

Проректор – начальник навчально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби, кандидат педагогічних наук, доцент полковник міліції В. М. Дзюба опікувався роботою цього структурного підрозділу КНУВС.

2008 року на посаду першого проректора КНУВС призначено генерал-майора міліції, доктора юридичних наук, професора В. І. Шакуна.

Колегіальним органом університету залишалася Вчена рада на чолі з її головою – ректором університету. До складу Вченої ради входили за посадами проректори, начальники інститутів, факультетів, голова профспілкового комітету, декани, начальник фінансового підрозділу, вчений секретар, керівники окремих структурних підрозділів, голова курсантської ради університету, начальник ГУМВС України у м. Києві, а також провідні наукові й інші працівники університету. Статутний склад Вченої ради становив 45 осіб.

З метою сприяння навчальному та науковому процесу в університеті, налагодження його взаємодії з органами державної влади й місцевого самоврядування, навчальними та науковими закладами України й інших держав, співробітництва з підприємствами, установами та організаціями, надання допомоги у вирішенні питань фінансування діяльності та розвитку матеріально-технічної бази, а також для здійснення контролю за виконанням покладених на нього завдань створено Наглядову раду КНУВС, склад якої затверджено наказом МВС України від 19 січня 2006 року № 71. Головою Наглядової ради став радник Міністерства внутрішніх справ України генерал внутрішньої служби України В. В. Дурдинець.

Як правонаступник Національної академії внутрішніх справ України Київський національний університет внутрішніх справ перейняв славні традиції та продовжував вагомі надбання НАВСУ в усіх напрямах діяльності.

Київський національний університет внутрішніх справ мав значний науково-педагогічний потенціал – висококваліфіковані кадри – науковці й педагоги, діяльність яких позитивно позначалася на діяльності навчального закладу, сприяла підвищенню рівня підготовки правоохоронців для органів внутрішніх справ.

Станом на вересень 2005 року в університеті працювали 519 науково-педагогічних працівників. Серед них сім академіків і членів-кореспондентів галузевих академій НАН України, 43 доктори наук і професори, зокрема 21 доктор юридичних наук, 303 кандидати наук і доценти, з яких 194 – кандидати юридичних наук. Вони підготували понад шість тисяч наукових праць, зокрема понад двісті монографій.

На кінець 2006 року тут працювали 50 професорів, 117 доцентів, 49 докторів наук, 291 кандидат наук.

У травні 2006 року у зв’язку з організаційно-штатними заходами докторантура та ад’юнктура стала окремим структурним підрозділом КНУВС. Головним завданням його було забезпечення підготовки кваліфікованих науково-педагогічних і наукових кадрів для навчальних закладів, наукових установ та органів внутрішніх справ України. Це завдання реалізували шляхом інтеграції навчання і практики, повного й ефективного застосування всіх елементів наукового та навчально-виховного процесу з урахуванням можливостей сучасних інформаційних технологій.

Із 2006 року відділ докторантури та ад’юнктури очолив кандидат юридичних наук Р. А. Сербин (нині – проректор НАВС, полковник поліції, доктор юридичних наук, професор).

Підготовку ад’юнктів здійснювали за сімома спеціальностями. Запроваджено підготовку ад’юнктів на умовах договору з юридичними та фізичними особами.

Продовжувалося співробітництво КНУВС з низкою поліцейських навчальних закладів та організацій. Так, у вересні та жовтні 2006 року представники «The Emergence Group» (США) провели на базі КНУВС тренінги з питань боротьби з корупцією в правоохоронних органах (для співробітників практичних підрозділів МВС України й університету) та етичних засад управління в органах внутрішніх справ (для керівників вищих навчальних закладів МВС України).

2006 року за участю та сприяння Фонду Ганса Зайделя відбулися міжнародні науково-практичні конференції «Міжнародний досвід підготовки кадрів для підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків», «Боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею жінками» і «Правове забезпечення діяльності міліції/поліції: історія, сучасні проблеми та міжнародний досвід», присвячені 85-й річниці КНУВС.

У жовтні 2006 року делегація університету брала участь у роботі Міжнародної конференції «Сучасні перспективи освіти та підготовки поліцейських» (м. Стамбул, Туреччина), на яку були запрошені начальники поліцейських відомств і ректори поліцейських навчальних закладів.

З 2006 року університет за участю та сприяння Італійської секції Міжнародної поліцейської асоціації (м. Равенна) започаткував проєкт «Arcobaleno I.P.A». У процесі реалізації цього проєкту наприкінці травня – початку червня 2007 року група з числа осіб постійного та перемінного складу університету відвідала м. Равенну (Італія).

Станом на 1 січня 2006 року ветеранська організація КНУВС налічувала 516 осіб, серед яких – 34 учасники бойових дій і 48 учасників війни.

У грудні 2006 року відкрито новий зал Музею МВС України, експозиція якого висвітлює історію міліції України від доби Української революції 1917–1920 років і до набуття Україною державної незалежності 1991 року.

КНУВС мав п’ять комплексів будівель з повною інфраструктурою, у яких розміщено інститути та юридичний ліцей, а також центр спеціальної та фізичної підготовки (смт Віта-Поштова й Бортничі). 27 будівель навчально-адміністративного призначення та вісім гуртожитків розташовані в Солом’янському, Дніпровському та Дарницькому районах м. Києва на територіях загальною площею понад 150 га і в смт Віта-Поштова.

Керівництво університету посилену увагу приділяло облаштуванню Центру спеціальної та фізичної підготовки (ЦСФП), розташованому в смт Віта-Поштова.

Протягом останніх двох десятиліть активно розвивалася матеріальна база закладу, для потреб поліпшення умов проведення навчальних занять проводили ремонтні роботи й реконструкцію корпусів, а також зводять нові об’єкти. Звичайно, що це заслуга всього колективу навчального закладу, однак передусім – його керівництва.

Виконуючи вказівку МВС України 2006 року стосовно вдосконалення проведення початкової підготовки для курсантів перших курсів, керівництво КНУВС прийняло рішення розпочати відновлення інфраструктури навчального центру с. Віта-Поштова в якомога стислі терміни.

Процес реалізації цього надважливого завдання очолив Володимир Чернєй. Роботи проводили майже в цілодобовому режимі. Саме його професіоналізм і самовіддача, уміння організувати роботу одночасно за різними напрямами забезпечили позитивний результат.

Розбудований протягом 2007–2009 років комплекс мав майже 20 корпусів, серед яких: навчальний (комп’ютеризовані 20 аудиторій, 2 лекційні зали, кафедральні й методичні кабінети, бібліотека з підключенням до мережі Інтернет), житлові (4 блоки гуртожитків), тренувально-оздоровчий (спортивна зала, тренувальний майданчик, стадіон, смуга перешкод, автодром, 2 тири, полігони відпрацювання практичних дій під час миротворчих операцій та вибухо-випробувальний тощо), культурно-побутовий (світлиця, їдальня з буфетами йінтернет-кафе), санітарно-гігієнічні (медична частина зі стоматологічним кабінетом та ізолятором), господарчо-виробничі (з автономними тепло-, газо-, електро-, водопостачанням і водовідведенням), автотехнічні (із сучасною діагностикою та майстернями) тощо.

Основними завданнями підрозділу стали: відбір кандидатів на навчання, проведення табірних зборів, першопочаткової підготовки, відбір кандидатів для миротворчих місій тощо.

На цьому розбудова Центру спеціальної та фізичної підготовки (нині – навчально-науковий інститут № 1) не припинилася. Подальші здобутки вражають. Про них – у наступних статтях про сучасний етап розвитку академії.

Музей МВС України,
навчально-науковий інститут №1