Національна академія внутрішніх справ

Головне надбання Національної академії внутрішніх справ як провідного закладу вищої освіти МВС України та справжній її скарб – це кадровий потенціал. Кажуть, що немає професій величніших, ніж професії лікаря та вчителя: лікар зцілює тіло, а вчитель формує та виховує душу. Керівництво Академії та безпосередньо працівники закладу усвідомлюють, що найбільшим і незаперечним здобутком були і є його високоосвічені фахівці, ті живі й талановиті люди, які щодня дарують частину своєї душі та серця своїм учням й улюбленій справі. Саме ці люди були та залишаються фундаторами нашої альма-матер. Вони конституювали її складну організаційну структуру та наповнили духом життя для подальшого утвердження і розвитку.

Що Академія дає цим людям? Без перебільшення – це можливість реалізуватися, стати тим, ким бажаєш бути, відчуваючи розуміння колег і теплоту сердець друзів, щирі посмішки й підтримку, вдячність здобувачів, єдність духу, попри всі складнощі служби. Мені, виконувачу обов’язків завідувача кафедри теорії держави та права, це відомо з особистого досвіду, адже мені випала честь бути свідком цих багаторічних процесів і знакових подій.

Моє знайомство з академією розпочалося наприкінці 1990-х років, коли мені як кадровому офіцеру вперше вдалося потрапити до славетного навчального закладу на підвищення кваліфікації в Інституті управління. Тоді, приїхавши до столиці України зі Львова, я відкрив для себе всю велич потужної монументальної споруди, яка гостинно приймала у свої обійми, радо запрошуючи до співпраці. Розташований поруч меморіал пам’яті працівників правоохоронних органів, що загинули під час виконання службових обов’язків, повсякчас нагадував про священний обов’язок служити закону й суспільству.

В Академії мені пощастило познайомитися зі знаними українськими освітянами та провідними науковцями правоохоронної сфери, легендарними постатями органів внутрішніх справ, запозичення професійного досвіду яких сприяло становленню не одного покоління фахівців.

Знаковою подією мого професійного наукового життя стало знайомство 2003 року з доктором філософських наук, професором Юрієм Римаренком, який став для мене не лише науковим керівником з підготовки дисертаційного дослідження, а й другим батьком. Його людські та професійні риси: людяність, чуйність, толерантність, фаховість, комунікабельність, креативність – настільки вразили мою душу, що для мене відкрилася нова сторінка життя – прагнення стати на шлях ораторського мистецтва, щоб передати весь науково-практичний потенціал майбутньому поколінню правоохоронців.

До мого професійного становлення долучилися доктор юридичних наук, професор Олександр Тихомиров, доктор юридичних наук, професор Ростислав Калюжний, доктор юридичних наук, професор Олександр Мурашин, доктор юридичних наук, професор Станіслав Гусарєв, кандидат юридичних наук, професор Оксана Горова, науково-педагогічний склад кафедри теорії держави та права й інших структурних підрозділів, а також керівництво НАВС, за що їм вельми вдячний.

Мені є чим пишатися та за що дякувати Академії, адже нині я працюю в колі високоосвічених, чуйних, людяних, талановитих керівників і фахівців, які творили 100-річну історію та продовжують її славні традиції.

В.о. завідувача кафедри теорії держави та права НАВС,
кандидат юридичних наук, доцент Максим Пендюра