Національна академія внутрішніх справ

Яке місце має Академія в житті простої, пересічної людини? Величезне! Для одних академія – звичайний заклад вищої освіти, для інших – заклад зі специфічними умовами навчання. А є такі, для кого це частка душі, наче батьківський дім: ти міг розчаровуватися, боротися, зневірятися, але рости, зріти, долаючи випробування в житті.

«Якщо не вступлю до Академії внутрішніх справ цього року, то рік десь попрацюю і обов’язково вступлю наступного», – вирішила я безапеляційно у 2002 році, маючи золоту медаль (конкурс був вісім осіб на місце).

Потім настали курсантські будні – зовсім інші, ніж дні життя звичайних студентів, відрізняючись на 180 градусів, а може й на 360... Ті дні життя сформували зовсім іншу мене.

Хвилясті зачіски дедалі частіше ставали «кінським хвостом»; уранці не виникало проблеми, що вдягнути, адже є форма; плавна хода змінювалася на стройовий крок; у мовленні лунала вже юридична термінологія. Я не на словах знаю, що таке бути курсантом, виконувати накази, дотримуватися вимог Статуту. І тим міцніша моя віра в цінність професії правоохоронця, в основі якої – захист прав та гідності кожної людини.

Завдяки субординації, чіткому розпорядку, що панує в стінах вишу, дисципліна, витривалість (фізична та емоційна), мужність, відповідальність назавжди увійшли в життя курсантів, ставши його основоположними «китами-якорями».

Сьогодні я не маю «зірок на плечах», утім я їх ношу у серці, сприяючи формуванню корпоративної культури учасників освітнього процесу, виховуючи в них відчуття особистої та офіцерської гідності, роз’яснюючи етичні та юридичні норми й продовжуючи досліджувати правоохоронні проблеми, що відображено в наукових доробках.

Ці роки були різними й не завжди легкими… Роки, що подарували мені безліч зустрічей з неймовірними людьми «системи», які стали моїми друзями, вчителями, товаришами. Цих людей я навряд чи зустріла би деінде, адже більшість свого часу вони віддають роботі й служінню справі, яку обрали серцем.

Широсердна подяка Національній академії внутрішніх справ за таких людей та за можливість формуватися як особистість у стінах рідної Alma mater.

Академія! Шлях! Величність!

Ці стіни увібрали дух століття,
      зростили й дух людей, що в них
      Навчались, працювали й зріли
      Для захисту та гідності «других»!

Курсант, студент, підвищенець та працівник –
      Важливий кожен, хто тут побуває.
      Командно-адміністративний дух –
      фундамент, що у ній витає!

Велична альма-матер!

Для когось дім, для інших – виш –
      Високий рівень професіоналізму!
      Бо в ній об’єднують людей –
      за покликом та шляхом – геть не різним!

Зростила не одне ти покоління:
      великих і малих зірок –
      нащадків вірних й гідних –
      Атлантів-діточок.

Невтомна Альма-матер!
      Дозволь служити й захищати
      ті цінності, які в крові
      Нащадків Київськой Русі!

Ти квітни, Альма-матер!
      Притягуй ти творців «своїх».
      Слова: «Служити й Захищати» –
      ядро і серце їхньої душі!

Шаную час, Величний дух, людей,
      що в ній, об’єднують ці стіни...
      Прийми ти в дар роки життя
      маленької зернини України!

Кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник
Альона Калініченко