Національна академія внутрішніх справ

Лишивши домівки та ріднії хати,
      З тремтінням, неначе з часів школяра,
      Прийшли ми сюди, юнаки та дівчата,
      Навчатись великій науці Добра.

Нас радо зустріли ці мудрії стіни,
      Які вже багато студентів пройшло…
      Так звідси почнуться і наші стежини
      Туди, де Закону дзвенить джерело.

Сюди недарма привели нас дороги:
      Лише подивися, хто нас тут навчав:
      Які імена і які педагоги!
      А люди які – як же їх не назвать!

Залишим назавжди спільнеє фото,
      Де гордо в фанфари гримлять трубачі.
      Ми ще молоді й такі безтурботні –
      А поруч ви з нами, викладачі:

На старому фото студент і засновник
      Під тінню високих зелених тополь…
      І Кравченко, мудрий проректор, полковник,
      А з ним – помічник підполковник Мозоль.

Із поступом гідним честі козачої –
      Хіба що в руках не тримали бунчук…
      А поруч колеги – полковник Осадчий,
      Полковники Гусарєв і Гопанчук.

На тій фотографії димка сріблява…
      І з нами, немов атаман Січовий,
      Ви, пане полковник, знавець «адмінправа»,
      Начальнику кафедри, пан Столбовий.

Як швидко летять ці студентськії літа…
      Багато води з тих часів утекло.
      Підручники ваші – найкраща Просвіта,
      Це мудре законів знання джерело.

Ще маємо час поповняти освіту,
      Але, щоб не згаяти місяців час,
      Як мудро і щиро державу любити,
      Ще маємо змогу повчитись від вас.

Ми вдячні всім вам від душі та безмірно,
      Що ви – не сторонні спостерігачі,
      Що ви – наші друзі, наставники вірні,
      Що ви нам дали від науки ключі.

Ми станем на бій із безладдям, безвладдям,
      Як рідна Вітчизна віддасть нам наказ.
      Приймайте парад, генерале Кондратьєв!
      Клянемося: будемо гідними Вас!

Вкладали ви в нас і любов, і турботу.
      Життя, як не жаль, не лише доброта…
      Служити Закону – це наша робота.
      Людей захищати – це наша мета!

Андрій БАРАННІК, випускник 2004 року