Національна академія внутрішніх справ

Минуло вже дев’ять років… Дев’ять років від того часу, як я вперше переступила поріг юридичного факультету Національної академії внутрішніх справ. З 2011/2012 навчального року стала студенткою денної форми навчання, і з того моменту життя тісно пов’язало мене з людьми та Академією. Деякі люди не просто увійшли в моє життя як знайомий чи колега, а стали невід’ємною його частинкою, рідними - моєю «Академічною Родиною».

Тоді я мріяла бути професійним юристом. Чи знала я, що згодом одягну форму? – Безперечно, що ні! Але час лине так швидко, і вже цього місяця за вислугою років я готуюся отримати чергове звання капітана поліції.

Моя історія тут. Вона насичена змінами, написана простою мовою від щирого серця. За результатами першого півріччя юридичний факультет денної форми навчання я закінчила із найвищим рейтингом успішності навчання свого курсу. Лист-привітання від куратора нашої групи досі зберігається у мене на електронній пошті як нагадування про наполегливість і старання.

Однак цього видалося замало, і я почала замислюватися над опануванням нових цілей. Зізнаюся чесно, я, напевно, не зовсім усвідомлювала важливість і кардинальність змін, на які наважилася.

У вересні 2012 року я знову вступаю до НАВС на перший курс, але вже як відряджена на службу ГУ МВС в Чернівецькій області з числа цивільних осіб. Курсантське життя було активним і насиченим подіями. Важливим здобутком за час здобуття освіти у НАВС вважаю призначення мені наказом Міністра МВС академічної стипендії Президента України на 2014/2015 навчальний рік. Левову частку умов для виконання необхідних положень стипендії становили активна участь у громадському житті, курсантському самоврядуванні, різноманітних заходах. Також я очолювала курсантське самоврядування факультету, а згодом інституту й академії, виконувала обов’язки секретаря Координаційної ради, входила до складу Вченої ради НАВС. Якщо бути відвертою, то зараз навіть не уявляю, як мені вистачало енергії, часу й натхнення для написання та втілення всіх сценаріїв, планів і творчих задумів. Але пам’ятаю, що курсантським самоврядуванням Я ЖИЛА.

Нині виповнюється п’ять років, відколи ректор разом з Міністром МВС вручили мені мій перший диплом про вищу освіту а їх у мене три. Адже своє навчання я продовжила вже заочно, і в 2017 році здобула ступінь вищої освіти магістра за спеціальністю «Правоохоронна діяльність». Згодом, у 2019 році я освоїла освітню програму «Професіонал з публічного управління та адміністрування», що стало найбільш бажаним і важливим.

Для мене важливість здобуття другої вищої освіти визначена не лише отриманням диплома та усвідомленням його значення, а й людьми, з якими ми зустрілися під час вступу – це моя навчальна група «управлінців», які одностайно довірили мені посаду командира групи. Саме цей колектив став для мене своїм, рідним, з яким ми і після закінчення навчання підтримуємо теплі дружні стосунки. Багато хто з цих людей є керівниками управлінь, відділів і відділень у областях, але відстань і брак часу не заважають нам радо підтримувати спілкування і дружбу. І повірте мені, Академія готує гідні керівні кадри, кожен із цих людей є справжнім професіоналом.

Ні для кого не секрет, що НАВС, підтвердивши статус Національної академії, відкриває величезні можливості, але тільки для тих людей, які самі хочуть розвиватися і «будувати» себе та своє життя далі, після отримання базової освіти, підтверджуючи це, наприклад, посвідченнями володіння державною мовою (своє я отримала 2018 року) або посвідченнями про підвищення кваліфікації (2019 рік, семінар у межах професійного навчання з питань запобігання і протидії корупції працівників керівного складу). Я впевнена, що отримані нові знання є сходинкою до підкорення нової вершини, тому не зупиняюся.

Наразі я працюю одним із керівників відділу в апараті Національної поліції України, водночас заочно здобуваю ступінь доктора філософії на кафедрі теорії держави та права у НАВС. Завдяки науковому наставнику змогла знайти свій промінчик у сфері науки, досліджувати й розвивати цікавий для себе напрям. Відчуваю радість, коли в електронному репозитарії НАВС з’являються чергові матеріали наукової конференції або наукової статті за моїм авторством (з 2014 року на цей час їх уже більше 20). Упевнена, що кафедру я обрала саме ту – свою, адже всі поради й критика завжди були доцільними, а колектив прийняв мене до « кафедральної родини » під своє крило. Я впевнена, що цей розділ щодо НАВС у моєму житті ще « пишеться ».

Чи завжди все було безхмарно і давалося просто? – Безумовно, що ні. Як і в кожного, хто йде до своєї мети, бувають злети і падіння. Я вважаю, що кожна людина має сторону світла й сторону темряви, тому намагаюся триматися першого, оточуючи себе однодумцями. А завдяки Академії таких людей у моєму житті чимало.

Тож дякую організаторам за можливість розповісти СВОЮ історію. Не знаю, як би склалося моє життя без Академії, але точно знаю, що без НАВС воно було би не таким насиченим і цікавим. Велика вдячність усьому колективу, Людям, із якими ми зустрілися в стінах рідної alma mather, навіть якщо наші погляди не зовсім зійшлися – усе це безцінні уроки життя.

Академія змінила і змінить долю ще не однієї людини. Фахівці, які тут працюють, є справжніми професіоналами, кожен із них на своєму місці. Тож бажаю НАВС яскравого процвітання, залишатися такою ж могутньою, величною і відсвяткувати свій, щонайменше, двохсотрічний ювілей.

З повагою та великою вдячністю Олена Ремез