Національна академія внутрішніх справ

Буття та час. Майже півстоліття разом. Власна трудова біографія та історія Академії. Наукові здобутки, формування наукової школи – зростання нової генерації вчених та викладачів. Лекційні потоки. Сотні облич, помножені на роки. Допитливі погляди молодої аудиторії. Чи слухають? Чи чують? Чи вдалося? Вир думок, спогадів, надій. Як у пісні «My way».

Колеги… «Товариші за фахом, місцем праці, за навчанням у вищій школі» – так фіксує словник. Але слово – це не лише загальне значення, що містять словники. Це ще й те, індивідуальне, що вкладає кожен із нас і що розуміє як суть цього слова.

Минуло вже дев’ять років… Дев’ять років від того часу, як я вперше переступила поріг юридичного факультету Національної академії внутрішніх справ. З 2011/2012 навчального року стала студенткою денної форми навчання, і з того моменту життя тісно пов’язало мене з людьми та Академією. Деякі люди не просто увійшли в моє життя як знайомий чи колега, а стали невід’ємною його частинкою, рідними моєю «Академічною Родиною».

З-поміж різних векторів діяльності моєї професії найбільше я люблю – аудиторію. І вона віддячує мені взаємністю. Коли серед декількох десятків очей ти бачиш справжню радість, непідкупну та щиру (і радість пізнання, і радість зустрічі), ти розумієш, що це й справді те, чим би ти хотів займатися, і що ти дійсно на своєму місці.

Моя історія знайомства й (не побоюся цього слова) любові з Національною академією внутрішніх справ розпочалася в липні 2014 року.