Національна академія внутрішніх справ

1928 року навчальний заклад дістав нову назву – Школа командного складу робітничо-селянської міліції УСРР і курси робітників поправно-трудових установ. Правовою підставою для зміни назви навчального закладу стала постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 4 січня 1928 року.

Документ затверджував нове Положення про школу командного складу робітничо-селянської міліції УСРР та курси робітників поправно-трудових установ.

Отже, за школою було закріплено й пенітенціарну спеціалізацію. Проте згодом курси з підготовки працівників виправно-трудових установ (перетворені потім на школу) стали самостійними, що засвідчує мандат на ім’я Сергія Михайловича Самойленка (виданий 1935 року), у якому зазначено, що він перебуває на службі в Наркоматі внутрішніх справ УСРР на посаді начальника Всеукраїнської школи У.М.З. («Управление мест заключения»). Невдовзі, 1939 року, статус школи було змінено – вона отримала назву Київські курси УВТТК (Управління виправно-трудових таборів і колоній) НКВС. Її очолив Павло Афанасійович Добричев, а комісаром призначили Олександра Миколайовича Сабурова. Курси функціонували одночасно зі школою комскладу міліції та розшуку до початку війни.

Навчання зі стрільби з малокаліберних гвинтівок на полігоні Дарницького навчально-тренувального табору в Києві

Згідно з Положенням, затвердженим постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 4 січня 1928 року, реорганізований навчальний заклад мав готувати кваліфікований командний склад для міліції, кримінального розшуку й виправно-трудових установ, надаючи курсантам загальну освіту та спеціальну підготовку з відповідної галузі. Школа та курси діяли при Народному комісаріаті внутрішніх справ УСРР, їх утримували коштом державного бюджету за кошторисом Наркомату внутрішніх справ. Навчальний заклад було прирівняно до військових шкіл. Його очолював начальник школи та курсів – їхній комісар, якого призначав начальник робітничо-селянської міліції республіки й затверджував народний комісар внутрішніх справ.

Згідно з Правилами про порядок комплектування школи, оголошеними наказом по робітничо-селянській міліції УСРР від 24 січня 1928 року № 16, на навчання начальниками округів міліції відповідно до рознарядки Управління робітничо-селянської міліції УСРР командирували працівників міліції, які виявили власне бажання; працівники міліції в порядку призначення; як виняток – робітники й селяни, яких висунуто на роботу в органи міліції.

У наказі від 24 січня 1928 року № 16 було конкретизовано й уточнено вимоги до вступників, викладені в Положенні про школу командного складу робітничо-селянської міліції УСРР і курси робітників поправно-трудових установ, затвердженому постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 4 січня 1928 року. Відряджені на навчання мали відповідати таким вимогам: 1) користуватися виборчим правом до рад згідно з Конституцією УСРР; 2) віковий ценз – не молодші за призовний вік і не старші ніж 35 років; 3) за станом здоров’я бути придатними до несення військової служби й не мати хвороб, що перешкоджають службі в міліції (перелік яких визначено у відповідних наказах по міліції); 4) мати освіту, що відповідає програмі першого ступеня (концентра) загальноосвітньої школи; 5) не перебувати під слідством і судом, не бути засудженим за злочини або не підлягати відбуванню дисциплінарного покарання за рішенням суду; не бути звільненим з міліції за злочини; 6) не бути поміченим у будь-яких компрометаційних учинках; 7) знати українську мову; 8) прослужити не менше ніж шість місяців у робітничо-селянській міліції на посаді не нижчій від старшого міліціонера або агента кримінального розшуку.

Комплектування школи здійснювали двічі на рік у визначені Управлінням робітничо-селянської міліції УСРР строки. Випуск курсантів відбувався всередині й наприкінці поточного року. Станом на другу половину 1928 року школа здійснила десять випусків працівників міліції та розшуку загальною чисельністю 1108 курсантів. Крім того, відбулося два випуски працівників пенітенціарних установ (загалом – 68 осіб).

11 червня 1931 року Школа командного складу робітничо-селянської міліції імені В. А. Балицького (нова її назва на той час) відзначала свій 10-річний ювілей та 15-й випуск курсантів. Із цієї нагоди вдень відбувся парад особового складу, а ввечері в приміщенні Державної опери – урочисте засідання.

Грамота та браунінг, якими було нагороджено командира батальйону Всеукраїнської школи міліції В. І. Комарова на 10-річчя її заснування (Віталій Комаров 1921 року був курсантом школи, першим серед випускників навчального закладу отримав звання генерала – комісара міліції ІІІ рангу)

У газеті «Вартовий Жовтня» було зазначено: «Це свято не лише школи – це свято всієї Р.-С. Міліції України, бо зі своїх стін школа протягом 10 років випустила близько 2000 командирів Р.-С. Міліції та розшуку, що працюють тепер у всіх куточках УСРР. Зокрема, у лавах міліції та розшуку м. Києва працює близько 50 курсантів, що обіймають переважно відповідальні командні посади». За тиждень після ювілею, 17 червня, та сама газета публікує уточнені дані про 10-річну діяльність школи. Було повідомлено, що за період своєї діяльності навчальний заклад здійснив 14 випусків і підготував 1707 осіб, з яких 1128 працівників міліції (на посади вищого та старшого командного складу – 618 осіб, середнього та молодшого – 510 осіб), 433 працівники кримінального розшуку та 146 працівників пенітенціарних установ. У день ювілею школи, 11 червня, відбувся 15-й випуск курсантів чисельністю 156 осіб, а загалом за 15 випусків – 1863 особи.

15 червня 1931 року з нагоди 10-річчя школи рішенням Президії ВУЦВК її було нагороджено Червоним прапором.

1936 року навчальний заклад мав назву «Школа старшого начальницького складу робітничо-селянської міліції імені В. А. Балицького». З нагоди її 15-річчя відбувся парад особового складу школи на площі Героїв Перекопу (нині – Софійська площа).

Начальник Київської міліції О. І. Ряботенко (начальник школи 1931 року) приймає парад, присвячений 15-річчю Школи старшого начальницького складу робітничо-селянської міліції (1936)

На шпальтах газети «Пролетарська правда» (№ 155) було зазначено: «Під почесним бойовим Червоним прапором Центрального Виконавчого Комітету УСРР ідуть ювіляри – курсанти школи імені В. А. Балицького. Чудова бойова виправка, міцний і чіткий крок викликають оплески з трибун, оплески з лав трудящих». З нагоди ювілею наказом НКВС УСРР начальника та комісара школи Стефанського було заохочено грошовою премією в розмірі місячного окладу, а наказом НКВС СРСР – нагороджено знаком Почесного працівника міліції. Також було заохочено й інших співробітників школи.

1937 року навчальний заклад дістав назву «Київська школа удосконалення начальницького складу робітничо-селянської міліції». Таким чином, простежується поступове підвищення рівня підготовки в навчальному закладі фахівців для органів міліції України – від початкової підготовки до підвищення кваліфікації.

У такому статусі школа проіснувала до початку Другої світової війни.

Музей МВС України