Національна академія внутрішніх справ

Успішну діяльність академії на освітній ниві було відзначено на державному рівні: відповідно до Указу Президента України від 20 грудня 1996 року № 1257, їй присвоєно статус національної та визначено нову офіційну назву – Національна академія внутрішніх справ України.

1997 року академія здобула найвищий – IV рівень акредитації та як великий навчально-науковий комплекс функціонувала до вересня 2005 року, готуючи фахівців для всіх напрямів діяльності органів внутрішніх справ.

Національна академія внутрішніх справ України стала найбільшим в Україні закладом освіти правоохоронного спрямування. Вона здійснювала цільову підготовку спеціалістів і магістрів правознавства, управління у сфері правопорядку, а також перепідготовку й підвищення кваліфікації керівних кадрів усіх ланок управлінської діяльності органів внутрішніх справ, науково-педагогічних працівників для МВС України та інших правоохоронних відомств як нашої держави, так й інших країн.

Вагомий внесок у визнання Національної академії внутрішніх справ України зробив її очільник – генерал-полковник міліції Ярослав Юрійович Кондратьєв.

Значний обсяг робіт виконували проректори академії: перший проректор генерал-майор міліції Василь Іванович Шакун; проректор з навчальної роботи генерал-майор міліції Євген Миколайович Моісеєв (з грудня 2006 року – генерал-лейтенант міліції); проректор з наукової роботи генерал-майор міліції Віктор Дмитрович Сущенко, а з 2003 року – полковник міліції Олександр Миколайович Джужа; проректор по роботі з особовим складом генерал-майор внутрішньої служби Олександр Федорович Гіда; проректор по службі полковник міліції Валерій Васильович Сокуренко; проректор з економічних питань та ресурсного забезпечення генерал-майор міліції Володимир Васильович Чернєй; проректор із заочного та дистанційного навчання полковник міліції Леонід Володимирович Кравченко.

Надання академії статусу національної суттєво позначилося на рівні професійної підготовки кадрів. Концепція діяльності НАВСУ з удосконалення підготовки фахівців, прийнята 1996 року, визначила основні напрями підготовки фахівців, шляхи вдосконалення управління та організації діяльності структурних підрозділів академії, навчально-виховного процесу та його науково-методичного, а також матеріально-технічного й фінансового забезпечення, розвитку міжнародного співробітництва, упровадження інформатизації та комп’ютеризації, розбудови соціальної інфраструктури, поліпшення системи кадрового забезпечення.

Наукова діяльність істотно впливала на вдосконалення навчального процесу. Потреби перебудови й удосконалення навчального процесу спонукали до створення нових навчальних програм і курсів та їх науково-методичного забезпечення. Лише впродовж 1997–2000 років за результатами науково-дослідної роботи фахівці академії підготували 32 монографії, 21 підручник, 107 навчальних посібників, 92 курси лекцій з навчальних дисциплін, 98 нових навчальних програм і методик, 19 альбомів, довідників, словників.

Науковці академії були переможцями та лауреатами Всеукраїнського конкурсу на краще видання, який започаткований, організований і щорічно проводиться Спілкою юристів України за участю Мін’юсту, Міносвіти, Академії правових наук України, Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту законодавства Верховної Ради України, Української правничої фундації, Світового конгресу українських юристів, Національного банку України та деяких інших організацій.

У конкурсі на краще видання 1997–1998 років за номінацією «Збірники нормативних актів, коментарі» першу премію отримали: доктор юридичних наук, професор В.І. Шакун за працю «Уголовный кодекс Украины: Научно-практический комментарий» (у співавторстві); доктор юридичних наук, професор А.Я. Дубинський (посмертно) за працю «Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України» (у співавторстві).

У конкурсі на краще видання 1998–1999 років за номінацією «Кращий юридичний підручник» першу премію здобув доктор юридичних наук, професор О.Ф. Фрицький за підручник «Конституційне право України» (у співавторстві).

У конкурсі на краще видання 1999–2000 років за номінацією «Юридичні колективні монографії» першу премію за професійний і науковий рівень висвітлення сутності й значення парламентаризму, висвітлення його витоків, особливостей становлення і розвитку представницьких органів державної влади в Україні, організаційних засад, форм і методів діяльності Верховної Ради України в сучасний період у роботі «Український парламентаризм: минуле і сучасне» отримав доктор юридичних наук, професор О.Ф. Фрицький (у співавторстві); за номінацією «Юридичні індивідуальні монографічні видання» першу премію здобув професор кафедри філософії О.О. Бандура. За номінацією «Юридичні підручники» спеціальну відзнаку за ґрунтовність дослідження та високе науково-практичне значення отримала робота В.М. Плішкіна «Теорія управління органами внутрішніх справ».

Лауреатом конкурсу, оголошеного Спілкою юристів України 1999 року за кращі професійні досягнення «Юрист року», за номінацією «Юрист – працівник органів МВС України» став ректор НАВСУ, професор Я.Ю. Кондратьєв, а в номінації «Юрист – організатор юридичної науки» – начальник Науково-дослідного інституту НАВСУ, доцент В.І. Антипов.

У 1998–1999 роках Держпатент України ухвалив рішення про надання працівникам академії шести патентів на винаходи, серед яких: «Спосіб захисту документів, цінних паперів та предметів, що мають історичну, художню цінність, від підробок та викрадань методом радіоактивних ізотопів», «Спосіб ідентифікації особи за параметрами усного мовлення», «Магнітний тримач» та ін.

Співробітники інформаційно-технічного центру здійснили 16 сучасних і вкрай потрібних практикам розробок криміналістичних та оперативно-технічних засобів, а також криміналістичних технологій.

Значним досягненням учених академії стало видання протягом 2003–2015 років багатотомної праці «Міжнародна поліцейська енциклопедія».

1997 року вперше в Україні саме в НАВСУ було створено ще одну спеціалізовану вчену раду (К 26.007.01) для захисту дисертацій із таких спеціальностей: 12.00.12 – філософія права (з філософських наук); 12.00.12 – філософія права (з юридичних наук); 19.00.06 – юридична психологія (з юридичних наук); 19.00.06 – юридична психологія (з психологічних наук). Головою цієї ради було призначено доктора юридичних наук, професора О.Ф. Фрицького, а ученим секретарем – кандидата філософських наук, доцента С.А. Бублика.

2002 року в академії було утворено ще одну спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій К 26.007.01 за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень.

Станом на 1 січня 2004 року в академії працювали 39 докторів і професорів, 260 кандидатів наук і доцентів, 23 академіки і члени-кореспонденти галузевих академій наук, 3 лауреати державних премій, 26 осіб удостоєно почесних звань заслужених працівників науки, освіти, юриспруденції тощо.

Академія стала першим з-поміж п’ятнадцяти закладів системи МВС України, який мав власне періодичне видання. Перший номер газети «Наша академія» вийшов друком 31 березня 2000 року. Це було україномовне кольорове видання накладом дві тисячі примірників.

Ініціював видання газети доцент В.В. Сокур. На той час він працював головним науковим спеціалістом вченої ради й мав досвід журналістської роботи. За завданням ректора Я. Ю. Кондратьєва він і розробив первинний проєкт періодичного видання. Головою редакційної ради газети став проректор по роботі з особовим складом генерал-майор міліції О. Ф. Гіда.

З 1969 року в Київський вищій школі на спеціальному курсі, а згодом – на факультеті підготовки спеціалістів для правоохоронних органів іноземних держав навчалися працівники органів внутрішніх справ Народної Республіки Болгарії. Згодом таку підготовку пройшли понад три тисячі співробітників правоохоронних органів інших країн.

На початку 90-х років, після проголошення незалежності України, підготовку іноземних спеціалістів тимчасово було припинено. Однак з 1996 року академія відновила підготовку іноземних спеціалістів, зокрема Туркменістану. З 1999 року в НАВСУ згідно з міжвідомчим протоколом про співробітництво здійснювали підготовку фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів МВС Грузії.

Важливим напрямом участі академії в міжнародному співробітництві стала підготовка кандидатів до складу контингенту цивільної поліції ООН.

2003 року керівництво МВС України прийняло рішення створити на базі Національної академії внутрішніх справ України Спеціальний миротворчий центр, що став єдиним у системі МВС України підрозділом, який здійснює добір, підготовку, кадрове супроводження і матеріально-технічне забезпечення миротворців-правоохоронців.

1999 року на базі академічних курсів було утворено інститут підготовки управлінських кадрів у складі Національної академії внутрішніх справ України, який згодом перейменовано в навчально-науковий інститут управління, який продовжив кращі традиції попередника у справі підготовки й перепідготовки висококваліфікованих керівних кадрів для органів внутрішніх справ України та іноземних країн.

НАВСУ, Вищі академічні курси й інститути постійно підтримували міжнародні контакти з метою обміну досвідом роботи з працівниками поліції Німеччини, Великої Британії, інших країн. Було налагоджено співпрацю з 60-ма поліцейськими навчальними закладами. Свідченням міжнародного визнання НАВСУ стало її членство в Раді національних навчальних закладів Центральної та Східної Європи.

Актуальним залишалося питання проведення будівельних робіт у НАВСУ. Матеріально-технічна база потребувала постійного оновлення та вдосконалення. Було введено в дію ще один дев’ятиповерховий гуртожиток на вул. Народного ополчення, комплекс будівель юридичного ліцею на Повітрофлотському проспекті. У приміщеннях центрального корпусу створено Музей МВС України. Уведено в дію смугу перешкод, стадіон, спеціалізований полігон, стрільбище й інші споруди. Для організації міжнародної діяльності навчального закладу відремонтовано та оснащено сучасним обладнанням конференц-зали.

1997 року було започатковано традицію, за якою урочистості з нагоди складання Присяги, а також чергових випусків відбуваються на Солом’янській площі біля Меморіалу Слави загиблим під час виконання службових обов’язків працівникам системи Міністерства внутрішніх справ України, розповідь про історію створення якого буде опубліковано в наступній статті.

Музей МВС України