Національна академія внутрішніх справ

Переїзд Всеукраїнської школи до Києва пов’язаний з тим, що станом на 1925 рік у Харкові внаслідок переповнення міста значною кількістю державних урядових установ й організацій виникла житлова криза. На засіданні Президії ВУЦВК 1 квітня 1925 року, де розглядали проєкт постанови ВУЦВК і Раднаркому УСРР «Про Всеукраїнську школу командного складу міліції та кримінального розшуку», було прийнято протокольне рішення про переведення школи «в одне з найближчих провінційних міст України».

Таким «провінційним містом» обрали Київ, тож подальша діяльність міліцейського навчального закладу пов’язана з ним. Всеукраїнська школа у вересні 1925 року була передислокована до Києва, і з 1 жовтня почалися заняття на новому місці.

Оскільки всі колишні губернські курси та школи міліції було ліквідовано, Всеукраїнська школа залишалася єдиним в Україні навчальним закладом, у якому здійснювали підготовку кваліфікованого командного складу міліції та розшуку. Для школи було виділено приміщення на Батиєвій горі (нині – це приміщення загальноосвітньої школи № 60).

Переїзд до Києва спричинив певні складнощі. Нове приміщення не забезпечувало комфортних умов для навчання та проживання курсантів.

Ускладнило організацію навчальної роботи в школі те, що з Харкова не переїхав жоден викладач, тож науково-педагогічні кадри довелося відшукувати на місці. Найскладніше було дібрати викладачів спеціальних предметів, зокрема з міліцейської справи та кримінальної тактики й техніки.

Особовий склад школи

Навчальний процес у школі після переїзду до Києва було організовано за тим самим принципом, що і в Харкові.

Навчання в загальноосвітньому класі тривало чотири з половиною місяці. Предмети цього класу було об’єднано у два цикли: загальноосвітньо-політичний і військовий. Перший з них охоплював такі предмети: українська і російська мови, математика, географія, природознавство, санітарна грамота (гігієна, надання першої домедичної допомоги) і суспільствознавство. До другого циклу належали такі предмети, як тактика, топографія, стрілецька справа, військова підготовка, джиу-джитсу та бокс. У цьому класі працівники міліції та розшуку навчалися разом.

Проте старший, спеціальний, клас поділявся на відділки – працівників зовнішньої міліції та працівників кримінального розшуку, курсанти цих відділків навчалися окремо. Період навчання в цьому класі тривав шість місяців.

Навчальні предмети, які викладали в спеціальному класі, поділялися на три цикли: 1) загальноосвітньо-політичний; 2) міліцейсько-правовий; 3) військовий. Перший цикл охоплював такі предмети, як українська мова, суспільствознавство й методика політико-просвітньої роботи. До другого циклу належали загальна теорія права і держави, адміністративно-міліцейська справа, кримінальне право, кримінальний процес, кримінальна техніка і тактика, судова медицина, цивільне й земельне право (стислий виклад), діловодство. Третій цикл передбачав вивчення таких предметів: тактика невеликих загонів і військова техніка, топографія, стрілецька справа, джиу-джитсу і бокс, військова підготовка.

Залежно від напрямів підготовки курсантів – працівники зовнішньої міліції чи працівники кримінального розшуку – визначали кількість навчальних годин на вивчення окремих предметів. Так, у класі працівників зовнішньої міліції на вивчення предмета «Кримінальна тактика і техніка» відводили лише три години на тиждень, а в класі працівників кримінального розшуку тактику й техніку викладали як окремі предмети, на їх вивчення було відведено дев’ять годин на тиждень. Водночас курсанти кримінально-розшукового класу не вивчали діловодство, тактику невеликих загонів і військову техніку.

Наприкінці грудня 1925 року в школі відбувся випуск 118 курсантів, про що сповістила газета «Киевский пролетарий».

Загалом за п’ять років (шість випусків) школа випустила 698 осіб.

1926 року школу закінчили вже 169 курсантів (сьомий випуск). Цього року при школі було відкрито окремий клас з підготовки працівників пенітенціарної справи. У ньому навчалося 50 курсантів.

Чергова сесія ВУЦВК, що відбулася в жовтні 1925 року, ухвалила постанову про необхідність підвищення культурного рівня працівників міліції та кримінального розшуку, а також поліпшення їхньої спеціальної підготовки, передусім – вивчення законодавства.

Питання підвищення рівня та якості підготовки курсантів постало й перед Всеукраїнською школою командного складу міліції та кримінального розшуку. Одним із напрямів вирішення цього питання було вивчення особистості курсантів у процесі навчання, виявлення їхніх схильностей, здібностей, готовності до служби в органах НКВС. З огляду на це, наказом по міліції від 14 жовтня 1926 року № 173 було оголошено Інструкцію про індивідуальне вивчення курсантів за час їх перебування у Всеукраїнській школі комскладу міліції та розшуку. Інструкція передбачала практичне й індивідуальне вивчення курсантів за лініями стройової, політичної та навчальної підготовки, зокрема за такими характеристиками: поведінка (ступінь дисциплінованості, позитивні чи негативні схильності в особистому житті, риси характеру, моральність, фізичний стан тощо); стройова підготовка (успішність з управління взводом у стройових порядках і під час проведення бою, тобто знання тактики дрібних загонів); політичні погляди, рівень політичної грамотності (активне чи індиферентне ставлення до політики, ступінь активності в житті школи, здібності в проведенні загальнокультурних заходів; успішність у засвоєнні навчальних дисциплін (з оцінкою «добре», «задовільно», «незадовільно» з кожного предмета).

Для вивчення курсантів створювали постійну комісію, до складу якої входили начальник школи (голова), комісар школи, начальник навчальної частини, головні керівники, командир батальйону та командири рот. Протягом трьох перших місяців навчання комісія мала одержувати за встановленою формою вичерпні відомості про кожного курсанта від усіх осіб, які могли його схарактеризувати.

На засіданні колегії Наркомату внутрішніх справ УСРР 31 січня – 1 лютого 1927 року заслуховували доповідь начальника Всеукраїнської школи комскладу міліції та розшуку про стан і діяльність школи за 1925/26 навчальний рік. Зокрема, було зауважено про задовільний стан особового складу в політичному аспекті, збільшення кількості випусків, порівняно з минулими роками, насамперед – працівників розшуку, посилення уваги до практичних методів навчання, залучення курсантів до педагогічної роботи предметних комісій і політичних гуртків тощо.

Водночас у резолюції стосовно доповіді було визначено й недоліки в роботі школи, а саме: недотримання кошторисно-бюджетної дисципліни, заборгованість заготгоспу за одяг, брак підручників та іншої навчальної літератури. З-поміж чинників, що перешкоджають успішній діяльності навчального закладу, було виокремлено такі: недотримання начальниками міліції та розшуку на місцях вимог щодо направлення працівників на навчання, відрядження до школи неписьменних молодших міліціонерів, а також працівників, що перебувають під судом; невиконання на місцях вимог про використання випускників школи на посадах, для яких їх було випущено зі школи; незадовільне матеріальне становище курсантів (низька заробітна плата, недостатня норма коштів на харчування тощо).

Для подолання окреслених проблем колегія визнала за необхідне:

– розробити проєкт реорганізації школи, щоб з нового 1927/28 навчального року курсанти одержували фіксовану зарплатню, яку їм виплачували за місцем роботи до відрядження до школи, удавшись за необхідності до скорочення штату школи;

– порушити перед Державною фондовою комісією клопотання про дозвіл на використання коштів від реалізації фондового майна школи для поліпшення харчування курсантів;

– ужити заходів щодо українізації школи;

– для надання курсантам можливості практично ознайомлюватися з роботою міліції та розшуку утворити при школі, за сприяння Головного управління міліції та розшуку УСРР, підрайон київської міліції, який обслуговуватиме околиці школи.

Колегія визнала за необхідне перейменувати заклад у Школу Комскладу НКВС.

Музей МВС України