Національна академія внутрішніх справ

Заходи щодо реорганізації Школи командного складу міліції у Всеукраїнську школу та прийняття її на державне забезпечення тривали майже рік.

Навчальний процес продовжувався. У наказі по міліції від 16 травня 1923 року № 227, підписаним начальником республіканської міліції Федоровим, було зазначено, що в Харківській школі командного складу міліції було на високому рівні організовано навчально-стройову справу, а методи й система навчання, засади розвитку й виховання курсантів було обрано оптимально – усе це й стало запорукою відмінних результатів. Цим наказом було оголошено подяку начальнику школи Макаренку, його помічникам Макарову та Гаврилову, усьому командному, політичному й викладацькому складу, «який доклав чимало зусиль для того, щоб навчально-виховна та стройова справи досягли того рівня, який дає право школі називатися зразковою». Водночас керівництво міліції України критично оцінювало навчальний процес, акцентуючи на недоліках викладання окремих дисциплін, необхідності забезпечити тісніший зв’язок теорії з практичною діяльністю та повсякденним життям, а також на опануванні української мови для ведення діловодства.

Наказом по міліції та кримінальному розшуку УСРР від 23 жовтня 1923 року № 121 Школу командного складу міліції було перейменовано на Всеукраїнську школу міліції та кримінального розшуку. Відтоді навчальний заклад набув статусу республіканського й був узятий на повне державне забезпечення: грошове – за рахунок резервного фонду РНК УСРР, продовольче – за рахунок резервів Народного комісаріату продовольства.

Отримавши статус республіканської, Всеукраїнська школа почала готувати старший командний склад для органів міліції всієї України. Накази про призначення випускників школи на посади затверджували голова уряду та нарком внутрішніх справ. Начальником школи було призначено Богородицького, який очолював її до 1925 року.

У Всеукраїнській школі командного складу міліції та розшуку 1923 року приймали іспити як в усній, так і в письмовій формі з таких дисциплін: адміністративно-міліцейська справа, законодавство, цивільне право і процес, діловодство, кримінальне право, судоустрій, криміналістична техніка, політекономія, історія революційного руху, радянське будівництво, тактика, топографія, стрілецько-кулеметна й гарматна справа, українська мова, статути.

Перший випуск Всеукраїнської школи міліції та карного розшуку (1924)

Наступного року відбулося святкування першої річниці школи. На урочисті збори прибув помічник начальника Головного управління міліції УСРР Макаренко (колишній начальник школи). Виступив із доповіддю «Рік існування школи» й новий начальник школи. Промову комісара закладу було присвячено стану політико-виховної роботи. Відкрили Куток історії школи, антирелігійну художню виставку, після чого присутні мали змогу переглянути стінгазету «Наша іскра».

Рада Народних Комісарів УСРР 1924 року затвердила Положення про Всеукраїнську школу міліції та кримінального розшуку, у якому було визначено її основне завдання – загальноосвітня та спеціальна міліцейсько-розшукова підготовка кваліфікованого складу міліції і кримінального розшуку. Положення встановлювало особливу форму одягу, головного убору й знаків розрізнення.

Атестат про закінчення Всеукраїнської школи командного складу міліції та розшуку (1925)

У резолюції, прийнятій 4 червня 1924 року на 6-й Всеукраїнській нараді працівників НКВС, було констатовано недостатню теоретичну підготовленість молодшого й середнього командного складу міліції та розшуку. З огляду на це було рекомендовано забезпечити підготовку у Всеукраїнській школі міліції та кримінального розшуку всіх начальників окружних районів, районних наглядачів та інспекторів, уповноважених й агентів кримінального розшуку, які мають практичний стаж не менше ніж шість місяців. Було встановлено строк навчання в школі – 11 місяців. Саме тоді й було визнано за необхідне організувати при школі двомісячні курси дактилоскопістів.

Випускникам Всеукраїнської школи міліції та кримінального розшуку 1924 року присвоювали звання «червоний начальник радянської робітничо-селянської міліції», після чого їх призначали на керівні посади в органи міліції: начальниками відділів міліції районів, помічниками начальників управлінь міліції та розшуку округів, начальниками відділів міліції окружних районів, районними наглядачами, інспекторами, агентами розшуку у Волинській, Донецькій, Київській, Одеській, Чернігівській, Полтавській, Харківській і Катеринославській губерніях (наказ по міліції та розшуку УСРР від 29 травня 1924 року № 89).

Слід зазначити, що над школою шефствували працівники Народного комісаріату освіти УСРР, які допомагали командуванню й педагогічній раді в організації навчально-виховної роботи, виступали перед курсантами з лекціями та доповідями. Часто відвідував школу тодішній нарком освіти М. О. Скрипник.

У наказі по міліції та розшуку від 14 жовтня 1924 року № 211 навчальний заклад уже мав назву Всеукраїнська школа командного складу міліції та розшуку.

У цьому документі було зазначено, що в Харкові 11 червня 1921 року було організовано Курси червоних міліціонерів Харківської губернії, які після кількох перейменувань і реорганізацій 23 жовтня 1923 року було перетворено на Всеукраїнську школу командного складу міліції та розшуку, і постановлено дату 11 червня «вважати щороку святом ювілею для Всеукраїнської школи командного складу міліції та розшуку з проведенням у них урочистостей, встановлених особливою програмою, наданою відділом міліції та розшуку УСРР».

Оцінюючи стан роботи в навчальному закладі до шостої річниці міліції УСРР (1925), комісар школи Забуга писав: «Школа має міцну економічну базу, й умови життя, як і навчання, у школі докорінно змінилися. Тепер курсант має можливість учитися, адже його нагальні потреби задоволено: він ситий, взутий, одягнений, живе й навчається в теплому та відремонтованому приміщенні, до його послуг обладнано класи, він забезпечений на 75 % підручниками і посібниками, його навчає добре підготовлений педагогічний персонал, він навчається за планом, який вдалося на підставі чотирирічного досвіду розробити».

1 квітня 1925 року ВУЦВК і Раднарком УСРР ухвалив постанову «Про Всеукраїнську школу командного складу міліції та кримінального розшуку», якою було затверджене Положення про навчальний заклад.

Метою школи стала загальноосвітня і спеціально-міліцейсько-розшукова підготовка кваліфікованого командного складу міліції та кримінального розшуку. Школа належала до складу Народного комісаріату внутрішніх справ і функціонувала при відділі міліції та розшуку УСРР. Кошти на утримання школи виділяли з державного бюджету, фінансування здійснювали за кошторисом Наркомату внутрішніх справ.

За типом це був військово-шкільний заклад, що у своїй діяльності керувався всіма статутами Червоної Армії. Загальне керівництво школою покладено було на її начальника, який одночасно був і військовим комісаром. Призначав його начальник міліції та розшуку УСРР із затвердженням цього призначення наркомом внутрішніх справ республіки.

Як стройове військове формування школа була батальйоном дворотного складу, по три взводи в кожній роті. Командиром батальйону був начальник стройової (муштрової) частини. Для особового складу школи було передбачено відповідну форму одягу й головного убору та знаки розрізнення.

У школі діяла педагогічна рада як дорадчий орган при начальникові, який був її головою. До складу ради входили начальники навчальної та стройової частин, усі викладачі й три представники від курсантів. До компетенції педагогічної ради належало обговорення питань, що стосувалися правильної постановки роботи навчального закладу та результатів іспитів, ухвалення відповідних постанов. Зі складу педагогічної ради могли виділяти предметні комісії, на яких покладали розроблення програм і методик викладання окремих предметів.

Вимоги до вступників були доволі суворими: віковий ценз – не старше за 35 років, здатність до несення стройової військової служби, освіта на рівні програми школи 1-го ступеня, строк служби – не менше ніж шість місяців у міліції та кримінальному розшуку на посаді не нижчій, ніж старший міліціонер або агент кримінального розшуку. Їх відряджали на навчання за рішенням керівництва вищого органу в порядку призначення або за власним бажанням. Перевірку відповідності вступників зазначеним вище вимогам здійснювала приймальна комісія, склад якої затверджував своїм наказом начальник міліції та розшуку УСРР. Після завершення навчання випускники школи повинні були прослужити в лавах міліції та кримінального розшуку України по два місяці за кожний місяць навчання, тобто два роки, про що вони давали розписку під час вступу до неї.

Строк навчання в школі становив 12 місяців, з яких один місяць було відведено для проходження практики. Період навчання передбачав два класи: молодший – загальноосвітній, старший – спеціальний. Останній мав відділки – працівників зовнішньої міліції та працівників кримінального розшуку.

Для визначення підготовленості курсантів до роботи у відповідних службах – міліції чи кримінального розшуку – вони складали випускні іспити перед комісією, яку призначав начальник міліції та розшуку УСРР.

Положення про Всеукраїнську школу командного складу міліції та кримінального розшуку від 1 квітня 1925 року діяло до 4 січня 1928 року, тобто як у період перебування навчального закладу в Харкові, так і після переїзду до Києва.

Музей МВС України